Україна запроваджує ліцензування експорту пшениці, кукурудзи, соняшнику, ріпаку до 5-ти прикордонних країн, аби уникнути хаосу на ринку продовольства та мати ще один коридор для вивозу збіжжя. Для України на тлі покращених оцінок урожаю головне - транзит, адже через війну морські шляхи постійно під питанням. Тим більше, що Єврокомісія готова розглядати питання компенсації логістики.
Однак головна біда - зерно на внутрішньому ринку це просто розмінна карта і фермери тут ні до чого. Поговоримо…
Оперативні рішення
Уряд України схвалив нову процедуру експорту певних видів продукції до окремих держав-членів ЄС. В ній передбачено, що 4 культури: кукурудза, ріпак, соняшник, пшениця, які йдуть в режимі експорту до 5 прикордонних держав, мають отримати ліцензію Мінекономіки за погодженням з Мінагрополітики.
«Згідно з нашим планом дій Україна буде контролювати і регулювати експорт наступним чином. Ми погоджуємо з Єврокомісією і з країнами імпортерами необхідний перелік і об’єм аграрної продукції з чотирьох культур, вони в свою чергу визначають чи готові приймати ці культури, коли і в яких об’ємах. Лише після цього ми видаємо дозволи нашим підприємствам на експорт тієї чи іншої продукції. Тобто Україна контролює свій експорт і погоджує його з приймаючими країнами», - заявив міністр аграрної політики та продовольства України Микола Сольський під час онлайн виступу на засіданні аграрного комітету Європарламенту.
Він відзначив, що згідно з новими умовами Україна протягом 72 годин напрацювала і представила до Європейської комісії план дій щодо контролю за експортом. За словами Сольського, пропозиція української сторони має розрядити ситуацію.
«Ми віримо, що така схема роботи задовільнить усі сторони. І навіть ті три країни, які зараз виступають проти українського аграрного експорту, також доєднаються до цього плану. Оскільки у всіх нас одна мета - перемога у цій страшній війні. А для цього має бути взаєморозуміння і взаємопідтримка між нами», - підкреслив міністр.
Більше того, Сольський заявив, що довгоочікуване рішення Європейської комісії щодо зняття обмежень на експорт української агропродукції з введенням додаткових заходів контролю - є конструктивним.
Отож, на зустрічі Координаційної платформи, створеної під егідою Єврокомісії для вирішення проблеми імпорту українського зерна до п’яти сусідніх країн ЄС, Україна представила план дій. «Ми можемо підтвердити, що вчора провели 10-у зустріч Координаційної платформи. Ця зустріч була важливою. Україна, як це було обумовлено минулої п’ятниці, вже представила деякі пропозиції до Плану дій, що включатиме кілька частин. Одна з них передбачає обмін інформацією та даними щодо експорту аграрної продукції до країн, яких це стосується, обмін інформацією щодо країн призначення для експорту з України», - сказала речниця ЄК з питань сільського господарства й торгівлі Міріам Гарсія Феррер.
«Це була важлива зустріч, на якій були представлені країни-члени та сусідні країни, і де відбувся обмін думками. Ми погодилися продовжувати обговорення та обміни, з огляду на ухвалення Україною цього плану дій», - сказала Феррер.
Відповідь Польщі
Спочатку влада Польщі заявила, що пролонговує заборону на поставки українського зерна та олійних на власний ринок після 15 вересня. Ба більше: Польща вважає продовження обмежень для українського збіжжя до кінця 2023 - замалий термін і виступає за безстрокову заборону продовольства аж до моменту вступу України в ЄС.
Вустами міністра сільського господарства Роберта Телуса сусіди озвучили тезу, що заборона має діяти, принаймні, до узгодження всіх питань сільського господарства між ЄС та Україною, в тому числі в контексті наміру України долучитися до ЄС. «У нинішніх умовах Україна не може приєднатися до Європейського Союзу, оскільки це зашкодить польському сільському господарству», - каже Телус.
Далі більше. Після заяви України про позов проти Польщі до СОТ, про заборону імпорту овочів-фруктів сусіди заявили про припинення допомоги українським біженцям, які втекли від війни в Україні, починаючи з 2024. Нагадаємо: допомога включала відмову від вимог проживання та надання дозволів на роботу, вільний доступ до шкіл, лікування та сімейні пільги. За словами представника уряду Петра Мюллера, рішення було прийнято через фінансові обмеження. Польща витратила близько $550 млн на допомогу українським біженцям, і цей показник, за оцінками уряду, буде зростати.
Водночас президент Польщі Анджей Дуда в Нью-Йорку, коментуючи суперечку щодо експорту українського зерна, заявив, «ми маємо справу з потопаючим. Кожен, хто хоч раз брав участь у порятунку потопаючого, знає, що потопельник надзвичайно небезпечний, що він може затягнути на глибину. Він має неймовірну силу через особистий страх і вплив адреналіну. Кажуть, що потопаючий хапається за соломинку, а насправді потопаючий хапається за все, що можна».
Такою аналогією Дуда описав ситуацію між Україною та Польщею, яка ввела односторонню заборону на імпорт українського зерна в ЄС. За його словами, Польща має захистити себе, щоб бути спроможною далі надавати допомогу.
Решта західних сусідів
Ще одна прикордонна країна - Угорщина - солідарна з Польщею та буде тримати до кінця року двері зачиненими для продовольства з України. За межею доступності 24 позиції.
Словаччина теж не зацікавлена в поставках зернових та олійних з України.
Йдемо далі. Прем’єр-міністр Хорватії Андрій Пленкович заявив, що не має наміру допускати українське зерно на внутрішній ринок країни.
«Позиція і бажання Хорватії такі: ми транзитна країна, а не країна, яка отримуватиме величезну кількість українського зерна, яке дешевше за наше», - сказав Пленкович.
За його словами, імпорт такої продукції призвів би до того, що «наші фермери опинилися б у біді».
Незграбний Київ
Замість того аби «наводити мости», домовлятися, обговорювати спільні проекти позиція та дії офіційного Києва подекуди дивують. У хід пішло все: вимоги, погрози про звернення до СОТ, дзеркальні санкції у відповідь. «Ми не мали й не маємо намірів шкодити польським фермерам. Ми дуже цінуємо підтримку від польського народу і польських родин! Але у випадку порушення торгового права в інтересах передвиборчого політичного популізму Україна буде змушена звернутись до арбітражу СОТ щодо компенсації збитків за порушення норм ГАТТ», - заявив прем’єр-міністр Денис Шмигаль.
Так, звернення до СОТ - звична справа, але інколи виникає відчуття, що офіційний Київ трохи «загрався» і чомусь вирішив, що польські фермери - це українські аграрії, яким можна щось пообіцяти і вони підуть собі геть.
Київ, напевне, забув, що саме Польща, починаючи з лютого-березня 2022 приймає біженців з України, допомагала як могла, а взамін отримала тільки незадоволені вирази обличчя українців, котрі масово їдуть до інших країн, бо поляки почали зменшувати допомогу.
Інколи позиція офіційного Києва нагадує анекдот: «дайте води попити, бо такий голодний, що немає де переночувати».
Так, війна на нашій території і за нашу територію. Але це не означає, що хтось нам щось винен і має робити за нас.
Київ, напевне, забув, що консервативна та неповоротка Європа, де рішення можуть прийматися роками, навесні 2022 оперативно скасувала на 12 місяців всі мита, квоти та торговельні захисні обмежень щодо українського продовольства. Весною 2023 Єврокомісія ще на рік - до червня 2024 - продовжила режим вільного ввозу українського збіжжя. Так, паралельно була введена тимчасова (до 15 вересня) заборона на ввіз чотирьох експортних сільськогосподарських культур до 5-ти прикордонних країн. (Регламент Європейського Парламенту та Ради № 2022/870 від 30.05.2022).
Трохи цифр
В сезоні 2022/2023 баланси ринків зернових та олійних у Європі були напруженими через погоду, відтак поставки продовольства з України були більш ніж доречні.
Цього сезону, знову ж таки завдяки погоді, врожай очікується кращий. Не тільки Україна покращує оцінки виробництва зернових. Європа теж постійно їх оновлює.
Чи є підстави у Польщі говорити про необхідність захисту власного ринку? Судіть самі. За даними ДМС, в січні-серпні 2023 року експорт пшениці з України до Польщі становить майже 300 тис тонн (обсяг поставок у 2022 - 579 тис тонн, у 2021 - 3 тис тонн), кукурудзи - більше півмільйона тонн (2022 - 2 млн тонн, 2021 - 6 тис тонн), соняшник - 29 тис тонн (2022 - 29 тис тонн, 2021 - 796 тонн), ріпак - 90 тис тонн (2022 - 688 тис тонн, 2021 - 82 тис тонн).
Йдемо далі. Ще один приклад. За даними митниці, в січні-серпні 2023 року експорт пшениці з України до Угорщини зафіксовано на позначці 57 тис тонн (2021 - 385 тонн), кукурудз - 612 тис тонн (2021 - 17 тис тонн), ріпак - 5 тис тонн (2021 - поставки відсутні), соняшник - 75 тис тонн (2021 - 2 тис тонн).
Польща намагається налагоджувати ефективну комунікацію з Угорщиною, Словаччиною, Румунією та Болгарією, аби заручитися підтримкою та спільно відстоювати інтереси фермерів та національних економік.
Транзит, логістика, Румунія
Паралельно з діалогом поміж себе кожна з прикордонних країн думає про власні вигоди. Після того як «зерновий коридор» завис у повітрі (РФ вийшла з Чорноморської зернової ініціативи 17 липня), експорт збіжжя з України зосередився на інших напрямках.
До речі, попри обстріли, конфлікти, блокування експорт зерна триває. Станом на початок вересня відвантажили на зовнішні ринки 5,37 млн тонн зерна, з них пшениці - 2,5 млн тонн, кукурудзи - 2,3 млн тонн.
Логістичне партнерство Україна-Молдова-Румунія зміцнює позиції. Молдові вигідно: хороша нагода пожвавити власну інфраструктуру. Румунія теж заробляє. «Рівень транзиту, якого ми хочемо досягти у найближчі місяці, становить чотири мільйони тонн, і це можливо», - запевняє міністр транспорту Румунії Сорін Гріндяну. Тим більше, що задля збільшення пропускної спроможності порту ЄС готовий фінансувати проєкт, який допоможе зробити канал Суліна цілодобово судноплавним.
Подвоєння потужностей має бути досягнуте на початку жовтня, що «може допомогти нам вирішити щонайменше 50% нашого експорту», - вважає віцепрем’єр-міністр Олександр Кубраков.
Для українського аграрія питання транзиту на тлі заблокованих портів Великої Одеси набирає все більшої ваги, хоча це - дороге задоволення. Але та сама Польща, що закриває власний ринок, закликає ЄС допомогти збільшити пропускну спроможність портів, щоб збільшити поставки українського зерна через Балтійське море. «Нам потрібно допомогти Україні, і ми це розуміємо. Ми думаємо про будівництво портів, які будуть виключно для транспортування зерна, так звані агропорти», - говорить міністр Телус. Польща вже веде переговори з Литвою про перенесення фітосанітарного контролю зі свого кордону до литовських портів, що має на меті прискорити транзит українського зерна.
Ще одна річ, про яку варто сказати. Єврокомісар Януш Войцеховський підтримав ідею компенсувати вартість логістики для українських аграріїв. «Шляхами солідарності» ЄС може допомогти Україні експортувати 4 млн тонн зерна на місяць. Але для того, щоб цей експорт працював, - українських фермерів слід підтримати - компенсувати їм логістичні витрати, з тим, щоб аграрії, які відправляють збіжжя, наприклад, до Індонезії чи африканських країн, могли користуватися більшою кількістю європейських портів, доставка до яких коштує дорожче, ніж наприклад, до Румунії.
«Вартість цієї операції не дуже висока в порівнянні з іншими альтернативними рішеннями. Це 30 євро за тонну. За рахунок близько 600 млн євро можна підтримати експорт 20 млн тонн зерна з України. Це означає, що практично проблема буде вирішена…», - вважає Войцеховський.
Смішно, але компенсацію для українського зерна просить профільне Мінагро на тлі того, що всередині країни про здешевлення логістики ніхто навіть не заїкається.
Диявол - у деталях
Не все так однозначно з експортом українського продовольства, як на перший погляд, особливо якщо до захисту інтересів фермерів окремо взятої країни ЄС додати питання розвитку бізнесу та економіки. «Закони ринку ніхто не відміняв. Так вийшло, що Італія, Португалія та Іспанія, які в силу кліматичних умов не можуть вирощувати зернові, запропонували Україні: почекайте, ми у вас будемо купувати. Ціни на українське зерно нижчі, ніж на польське. Тому частина країн ЄС переключила контракти на закупку зернових з Польщі на Україну. Ряд країн Євросоюзу протягом 2022 року стали серйозними партнерами України в зерновому сегменті», - зазначив президент УАК Леонід Козаченко.
Ще один показовий приклад: ситуація з поставками продовольства з України до Болгарії. «За макропоказниками не так уже й страшно відмовлятися від цієї заборони, бо болгарських виробників можна підтримати. Ми посилюємо контроль над усіма українськими товарами», - заявив міністр сільського господарства та продовольства Болгарії Кирило Ватєв, а парламент погодився зняти заборону на ввезення окремих товарів українського походження після 15 вересня 2023.
Насамперед болгари зацікавлені в українському соняшнику, адже протягом 2022 року вони змогли завантажити свої переробні заводи та добре заробити на олії. До слова, поставки соняшнику з України до Болгарії у січні-серпні 2023 року становлять 135 тис тонн, у 2022 - майже 1 млн тонн, у 2021 - 2 тис тонн.
«Але болгарський соняшник тихенько упливав до Туреччини, і з одинадцяти заводів працювало всього чотири. Українським соняшником, який ця країна придбала в межах 900 тис. тонн, вона дозавантажує власні ОЕЗи. І це робить не лише Болгарія, а й інші країни, зокрема Угорщина, Румунія й Туреччина. Ці країни найбільше закуповують наш соняшник і, переробляючи його, потроху завойовують наш ринок», - зауважив директор асоціації «Укроліяпром» Степан Капшук.
Проблема конкуренції за ринки існує вже багато років. З того моменту, як Україна стала членом СОТ. Завжди, коли після вступу до СОТ, а потім після підписання угоди про ЗВТ з ЄС, на всіх офіційних та неофіційних зустрічах в Брюсселі, скрізь і завжди мова йшла про те, що Європа не може конкурувати з індустріальним аграрним сектором України.
Повторю ще раз цитату одного із аграріїв.
"Поведінка країн-партнерів не дивує. Вони й так довго протрималися, поки почали блокувати поставки продовольства. Конфлікт з експортом українського продовольства обумовлений та витікає логічно з єдиного питання - це конкурентоздатність, - говорить голова ради ГО «Бізнес Варта» Іван Мірошніченко. - Якщо поглянути на прикордонні європейські країни, насамперед, втрачають фермери. Це при тому, що мають дотації, доступ до сучасних технологій, дешевого та довгострокового фінансування. Фермери в Європі мають підтримку з боку влади. Ми всі добре знаємо, що більша частина витрат бюджету Євросоюзу - це дотації агровиробникам. Це колосальні гроші".
Можливо, саме в двох словосполученнях «інтереси фермерів в ЄС» та «колосальні гроші» ховається розгадка поведінки Польщі та окремих інших країн. Справа в тому, що прикордонні країни стали членами євроспільноти в останню хвилю розширення союзу і наразі живуть та розвивають власні економіки, зокрема сільське господарство, керуючись спільною аграрною політикою ЄС.
Це прозвучить не вельми толерантно, але більшу вигоду та суттєвішу підтримку в рамках ЄС завжди мали фермери Німеччини та Франції. Більше того, незримий поділ на економіки східної та західної Європи існує і досі.
Нова САР
Ризикнемо припустити, що одна з причин дій Польщі - спроба отримати додаткові фінансові преференції в рамках нової Спільної сільськогосподарської політики (Common Agricultural Policy, CAP), яка почала діяти з січня 2023 року. В оновленій CAP так звана базова підтримка доходу замінює базову премію та премію за екологізацію. Орієнтовна базова підтримка на 2023 рік становить приблизно 156 EUR/га. Премія за перерозподіл залишається. Для перших 40 га зараз вона складає 69 EUR/га, для наступних 41–60 га - 41 EUR/га.
САР - це взагалі окрема та багатоскладова тема. Про це трохи згодом.
Не будемо забувати, що завдяки протестам польських фермерів на початку 2023 прикордонні країни отримали додаткове фінансування із загального гаманця ЄС.
Національні економіки країн учасниць спільноти формують єдиний внутрішній ринок та мають враховувати інтереси один одного в рамках домовленостей, йти на компроміси. Зазвичай за цим ховаються питання вигоди та додаткового фінансування.
Отож, Європа не виграла, Україна не програла. Кожен і далі залишається при власних інтересах. Замість висновків. Можливо, треба думати не про дзеркальні санкції у відповідь, не про погрози та заборони, а про те, як, перебуваючи у статусі кандидата в члени ЄС, максимально долучатися до формування єдиної сільськогосподарської політики європейської спільноти.
Ремарка для ясності: я не веду розмови про політику. Говоримо виключно про ринки, бізнес, інколи про людяність.
