Гуртом легше не тільки батька бити, а й косити, ростити, збирати, зберігати, продавати і так можна ще два ряди дієслів писати на доказ того, що
будь-яка робота «гуртом»
-
це сила, це успіх. Своєрідними «гуртами» в українському сільському господарстві є агрохолдинги, кількість та потужності яких ростуть і ростуть.
Якщо ще вчора, два-три роки тому, агрохолдингами себе називали лише обрані компанії, то сьогодні таких «обраних» уже значно більше, а завтра
-
може бути ще більше. Або й менше, проте серед них будуть найпотужніші. Або й узагалі не будуть… Усе залежить від того, який шлях оберуть чи
муситимуть обрати українські агрохолдинги.
Шлях №1. Малі до великих
Інформація про те, що якийсь агрохолдинг купив собі ще одну, дві, п’ять, сім, десять компаній — це вже навіть не новина, а данина часу. Приєднання
сільськогосподарських підприємств до потужних агрохолдингів є перспективним і для того, кого продали, і для того, хто купив. Тому в цих випадках можна
сперечатися про те, кому пощастило більше.
Хтось віддає перевагу «оптовим» закупівлям, отримуючи контроль одразу над кількома компаніями. Серед таких можна назвати агрохолдинг «Індустріальна
молочна компанія» (ІМК), який на початку 2012 року придбав контроль над сімома сільськогосподарськими підприємствами із загальним земельним банком 9,5 тис. га в Сумській області. Згідно з біржовим повідомленням компанії, сума операції склала 7,5 млн USD. Придбані підприємства також мають потужності з одноразового зберігання 34 тис. тонн зерна. Крім того, компанія також повідомила про укладення прямих договір оренди на 2,5 тис. га
сільськогосподарських земель в Чернігівській області.
У кінці минулого року стало відомо про приєднання групи сільськогосподарських компаній «Агріка» до агрохолдингу Sintal Agriculture. Згідно з повідомленням, трансакція була здійснена шляхом обміну акціями, в результаті чого Sintal став власником 100% акцій «Агріко», а Icon Private Equity
отримав 6% у холдинговій компанії Sintal Agriculture.
Активними темпами розвивається і нарощує свій земельний банк агрохолдинг KSG Аgro. Так, у жовтні минулого року KSG Agro придбала 50% Parisifia Trading
Ltd. Parisifia Trading — холдингова компанія, до якої входять ТОВ «Рантьє» (володіє тваринницькими комплексами, молочною фермою), ТОВ «Фактор Д»
(сільськогосподарська компанія з земельним банком 4,596 тис. га), ТОВ «Агротрейд» (земельний банк — близько 1,8 тис. га).
Крім того, влітку АМКУ надав дозвіл KSG Agro на отримання контролю над групою «АГРО». До складу групи входять ТОВ «АГРО», ТОВ «Відродження» та ТОВ
"М’ясокомбінат «Дніпро». У результаті кількість оброблюваних земель KSG Agro збільшилася на 10 тис. га. Крім того, ТОВ «Відродження» володіє
свиновідгодівельним комплексом на 6 тис. голів і складськими приміщеннями для зберігання зерна потужністю 16 тис. тонн.
А ще раніше, у червні 2011, АМКУ дозволив KSG Agro купити ТОВ «АФ Весна», ТОВ «Дніпроагропрогрес» та ТОВ «Дніпроагростандарт». А це означало зростання
земельного банку ще на 10 тис. га.
Проте агрохолдинги проводять і значно масштабніші закупівлі, де витрачені суми вимірюються сотнями мільйонів доларів. Але й купують більших, кращих,
потужніших…
Шлях №2. Великі до більших
Особливо цікавими й непередбачуваними для бізнесу є об’єднання лідерів галузі — двох агохолдингів, а то й більше. Одне з перших масштабних злиттів в АПК відбулося у вересні 2009 року, коли шляхом об’єднання активів «Ленд Вест компані» та "Західної компанії «Дакор» (обидві — Рівне) утворилася нова
компанія «Дакор Агро Холдинг». Структура об’єднання складалася з чотирьох заводів з виробництва цукру, понад 100 тис. га сільськогосподарських земель,
парку сучасної техніки, а також компанії із забезпечення логістики та зберігання продукції. Однак у такому статусі існувати довелося недовго, адже вже
навесні 2011 року відбулося грандіозне злиття з іншим агрохолдингом.
Так, на початку 2011 року агрокомпанія Ukrlandfarming (власник Олег Бахматюк), купила агрохолдинги «Дакор Агро Холдинг» і «Райз». З урахуванням покупки
двох агрохолдингів Ukrlandfarming перетворився в одного з найбільших землевласників в Україні. На час купівлі компанія «Райз» була вертикально
інтегрованим агропромисловим холдингом, маючи у своєму складі цукровий завод з добовою потужністю переробки до 10 тис. тонн цукрових буряків, три
елеватори загальною потужністю майже 600 тис. тонн одноразового зберігання, 5 насіннєвих заводів.
Крім того, в середині вересня 2011 пан Бахматюк передав належні йому 77,49% акцій холдингу «Авангард» підконтрольній йому компанії Ukrlandfarming.
Після передачі Бахматюк залишився фактичним власником Ukrlandfarming, зберігши контроль над 100% акціонерного капіталу, і мажоритарним акціонером
«Авангарду», зберігши контроль над 77,49% від статутного капіталу. Таким чином, Ukrlandfarming виходить на позиції лідера за кількістю оброблюваної
землі та виробництва цукру.
Не пасе задніх у справі придбання нових підприємств та об’єднань і агрохолдинг «Кернел Груп», який постійно інтригує своїми великими покупками. Два
роки тому всюди облетіла звістка про угоду між гігантами на українському ринку. Тоді, в січні 2010, «Кернел Груп» підписала угоду про придбання
контрольної частини Allseeds Group, тодішнього найбільшого українського оператора на олійному ринку, за 42 млн USD.
Не меншого розголосу набула подія, що сталася майже рік тому. Так, у березні 2011 «Кернел» уклав угоду про купівлю контрольного пакету акцій (71%)
компанії «Укррос». А це значить, що, крім профільних для «Укрроса» активів — цукрових заводів — угода забезпечила ще сотню тисяч гектарів земель та
додаткові елеваторні потужності.
Крім того, Kernel Holding SA купив 100% компанії «Українська чорноморська індустрія» (Іллічівськ, Одеська область). Вартість операції склала 140 млн
USD, опціон на здійснення угоди реалізований 21 січня 2012 року.
Деякі агрохолдинги, наприклад, той же «Кернел Груп», підкорюють своїми гаманцями підприємства інших країн — близьких і не дуже. Так, у вересні 2011 «Кернел» завершив угоду про купівлю 100% акцій компанії «Русские масла», що володіє трьома олійноекстракційними заводами (МЕЗ) в Краснодарському і
Ставропольському краях загальною потужністю переробки 400 тис. тонн насіння соняшнику на рік. Проте на цьому «Кернел» не зупиняється і планує також
побудувати в Росії олієдобувний завод з потужністю переробки 600 тис. тонн соняшнику щороку, інвестувавши в будівництво близько 100 млн USD протягом
двох років.
Шлях №3. Пан чи пропав
Власники українських агрохолдингів та тих, що працюють в Україні, прогнозують, що в майбутньому лідери галузі матимуть земельний банк як мінімум в один
мільйон (нагадаємо: подібну думку озвучив і Саймон Чернявський, генеральний директор HarvEast Holding).
Цікаво, що про схоже не просто мріє, а вже реально планує Державна продовольчо-зернова корпорація України (ДПЗКУ). «Стратегічна мета — створити
аграрний холдинг через оренду українських чорноземів. Сьогодні Державна продовольчо-зернова корпорація України перебуває в процесі консолідації 1 млн
га сільськогосподарських угідь. Отримання земель дозволить ДПЗКУ досягти повноцінної вертикальної інтеграції і брати участь у всіх етапах виробництва
та продажу зерна. У 2014 році ДПЗКУ планує стати найбільшим власником/орендатором сільськогосподарських земель в Україні», — зазначається в Інвестиційній програмі ДПЗКУ.
Проте, чи вдасться агрохолдингам стати земельними мільйонерами, поки існують сумніви, з огляду на пропонований закон про ринок земель. Згідно з ним
площа оренди землі буде обмежена 5,5 тис. га на території одного району і не більше, ніж 100 тис. га, по всій країні. Причому обмеження повинно
поширюватися на всі землі, які компанія чи афільовані з нею структури орендують.
Прагнення обмежити площі оренди пояснюється бажанням підтримати сільське населення і фермерські господарства. Представляючи законопроект до першого
читання, глава комітету Верховної Ради з питань аграрної політики та земельних відносин Григорій Калетник заявив: «Великі агрохолдинги в основному не
роблять позитивного впливу на соціально-економічний розвиток сіл. І найбільше сіл зникає з карти України саме там, де працюють такі великі
господарства».
Але такий підхід загрожує вимиранням низки холдингів. Голова асоціації «Укрцукор» Микола Ярчук каже, що норма про обмеження земель може спричинити
погіршення ситуації в галузі, — діяльність 40 заводів може бути законсервована. «Навколо цукрового заводу необхідні площі не менше 15–16 тис. га, а якщо враховувати територію під засів — то в межах 60–70 тис. га, що охоплює 3–4 райони», — зазначає Ярчук.
Таким чином, з прийняттям цієї норми ведення великого аграрного бізнесу, а також діяльність агрохолдингів стануть неможливими.
Не дуже охочі допомагати агрохолдингам і урядовці, віддаючи фінансову перевагу дрібним і середнім фермерам, а також так званим одноосібникам. Мовляв,
їх частка у ВВП агросектору велика, і залишати цей прошарок агрогосподарств без фінансування неправильно. Глава Мінагропроду Микола Присяжнюк саме їм і
гарантує підтримку. «У нас на сьогодні розвинулося три форми господарювання в аграрному секторі. Це великотоварні підприємства, фермерські господарства
та одноосібні селянські господарства, — перерахував міністр. — Моя особиста позиція: ми не будемо руйнувати жодну з цих форм. Але держава (і ми на
цьому наполягаємо) практично всю держпідтримку, яка буде виділятися в 2012 році з бюджету, направить на підтримку фермерів, колективних господарств та
одноосібників». Якою буде ця допомога, в міністерстві поки не уточнюють, але вже готують ґрунт для впровадження цих заяв. Так, раніше народні депутати
з профільного аграрного комітету заговорили про переорієнтування допомоги в АПК. «Ми впевнені, що підтримку держава повинна зосереджувати на невеликих
аграрних господарствах, розвивати фермерство», — сказав заступник голови комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних
відносин Сергій Терещук.
Він вважає, що великі аграрні структури меншою мірою потребують держпідтримки й здатні «вижити самостійно» тоді, коли наразі вони претендують на
бюджетні кошти нарівні з невеликими фермерами. Критерії, за якими буде визначатися, чи достатньо мале сільгосппідприємство, щоб претендувати на
держпідтримку, ще обговорюються. «Це буде або площа земель в оренду, можливо, оборот. Поки працюємо над цим», — повідомив Терещук.
Проте агрохолдинги, маючи досвід отримання грошей від держави, вважають, що краще обійтися без такої підтримки. Натомість віддають перевагу кредитним
ресурсам. Тому новини про те, що той чи інший потужний агрохолдинг узяв кредит у розмірі десятків чи сотень мільйонів доларів, уже не дивують. Якраз
великі компанії і мають шанс отримати велику суму в кредит. А дрібні — змушені оббивати пороги державних установ, благаючи про фінансову підтримку.
Однак якими б сильними й багатими не здавалися агрохолдинги, вони все одно залишаються залежними від держави, її законодавчих актів. Усе
напрацьоване може стати гірким і збитковим після прийняття якогось законопроекту чи підписання указу. Ось тому так тяжко обирати шлях розвитку в Україні. Адже в будь-яку мить він може стати кам’яним і тернистим. А дороги назад немає…
