АГРООСВІТА БЕЗ ПАФОСУ: 105 РОКІВ ПДАУ

Полтавський державний аграрний університет уже 105 років готує фахівців, без яких неможлива продовольча безпека України. Нині тут навчаються понад 6000 студентів, а серед найзатребуваніших — аграрні спеціальності: агрономія та агроінженерія. Це не просто професії — це відповідальність за землю, майбутнє та щоденний хліб.

«Основа успіху — команда, яка рухає наш заклад до перемог: наукових, освітніх, спортивних, громадських та інших. Це команда не лише викладачів, а й студентів та партнерів, завдяки яким навчальний процес стає сучасним, динамічним і актуальним», — підкреслює ректор Олександр Галич.

Попри реформи освіти, виклики сьогодення та війну, університет залишається форпостом знань і науки. Тут формуються не лише компетентні спеціалісти, а й люди з високою громадянською відповідальністю. Адже у світі, де вибір професії впливає не лише на особисте майбутнє, а й на долю країни, саме аграрії забезпечують її стійкість.

Аграрні професії — це не лише робота з ґрунтом чи технікою. Це місія, що поєднує людину з природою, підтримує продовольчу безпеку та стабільність. Молодь, яка обирає агрономію чи агроінженерію, стає частиною великої національної справи, що тримає країну в найскладніші часи.

Професор Олександр Галич продовжує і зміцнює традиції університету, закладені попередніми поколіннями. Десятиліттями колектив перетворював інститут, а згодом академію на сучасний університет — один із лідерів аграрної освіти України. Отже, сьогодні гість «Агро Перспективи» — ректор Полтавського державного аграрного університету Олександр Галич.

Олександре Анатолійовичу, все частіше бачу інформацію та новини, пов’язані з ПДАУ. Ось нещодавно на базі університету була велика нарада щодо європейського вибору України. Розумію, що для молоді - це 100% важливо, процес євроінтеграції можна розглядати під різним кутом, особливо коли лунають голоси фермерів країн ЄС, зокрема Польщі, Франції про те, що шлях українського агро до європейської родини буде довгим та тернистим.

Так, на базі нашого університету проводили захід по євроінтеграції за ініціативи Міністерства економіки. На загал було три міжрегіональні наради, пов’язані з формуванням переговорної політики України з ЄС.

На Полтавщині відбулася третя нарада. Одна пройшла в Одесі, ще одна — у Львові, і в нас — третя. Були представники дев’яти областей, представники об’єднань виробників, асоціацій фермерів та об’єднань сільськогосподарських виробників. Також були представники Держпродспоживслужби та водних агенцій, які займаються аквакультурою.

Основні три складові цих зустрічей:

1. Формування переговорної політики України у напрямку розвитку сільських територій та забезпечення гармонізації аграрної політики з розвитком агробізнесу та територій, на якій працює бізнес.

2. Політика України щодо якості та безпечності харчових продуктів, адаптація українських стандартів якості та безпечності харчових продуктів, а також відповідного законодавства. Цей напрям координує Держпродспоживслужба.

3. Невеличкий, але змістовний блок щодо переговорної політики у сфері аквакультури: формування мережі підприємств та суб’єктів, які займаються промисловим вирощуванням риби та її виловом у природних водних об’єктах.

Дискусія була цікава. Та й для студентів хороша нагода отримати нові

Перш за все хочу зазначити, що мені приємно, що захід відбувся саме на базі Полтавського державного аграрного університету, адже я сама родом із Полтавщини. Водночас природно виникає й інше запитання: чому для проведення події було обрано саме ПДАУ, а не, наприклад, Сумський національний аграрний університет? Я добре знаю чимало його випускників, та й у медійному просторі колеги зі СНАУ доволі активні.

Чи могли б Ви, як ректор, пояснити, які фактори стали визначальними під час вибору локації? І чи дійсно саме професійний авторитет ПДАУ, його відкритість до співпраці та організаційний потенціал стали підставою для такого рішення, а не якась «протекція» чи підтримка з боку Міністерства економіки?

Протекція відсутня, хоча ми давно працюємо з Мінагрополітики, після ліквідації якого частина працівників перейшла до Мінекономіки.

Ми маємо давні та міцні професійні зв’язки з профільними міністерствами, що дозволяє нам бути активними учасниками державних ініціатив. Проте, хочу підкреслити, що ключовим фактором при виборі Полтави, безумовно, стала безпекова ситуація.

Що стосується наших колег із СНАУ, ми підтримуємо тісні професійні, наукові та освітні контакти, маємо спільні проєкти. Однак, на жаль, безпекові ризики, пов'язані з близькістю до зони бойових дій та руйнуваннями, наразі не дозволяють проводити зустрічі державного масштабу у Сумах.

Саме цей фактор, безпека, був визначальним при виборі Полтави як місця проведення. Наш університет гарантує високий рівень захисту. До речі, у нас до студентів є чітка умова: навчання має бути офлайн. Ми свідомо докладаємо максимум зусиль, щоб забезпечити якісний освітній процес в аудиторіях, незалежно від зовнішніх обставин.

Погоджуюся: коли студент бачить викладача, то процес більш дієвий та ефективний! А коли тривоги?

Зрозуміло, що були й залишаються окремі винятки. Починаючи з січня 2024 року, ми не переходили повністю на онлайн-режим. Лише в окремі короткі періоди — по кілька днів, з огляду на безпекові обставини — доводилося тимчасово переводити викладачів і студентів на дистанційне навчання.
Ще раз підкреслю: з січня 2024 року ми працюємо в аудиторіях. Маємо таку можливість і максимально її використовуємо.



За цей період змінилося освітнє середовище й простір університету: навчальні корпуси та укриття, які нині виконують функцію захисту, раніше були звичайними підвальними приміщеннями. Частину з них використовували як аудиторії, коли я ще був студентом.

Наприклад, у другому навчальному корпусі, де розташовувався економічний факультет, ми фактично щодня навчалися в підвальних приміщеннях. Відтоді відбулися суттєві зміни: частину приміщень переобладнано в тренажерні зали, частину — у склади, і лише окремі з них нині залишаються навчальними.

До речі, на території університету є два навчальні корпуси, що походять ще від духовної семінарії та Полтавського жіночого єпархіального училища. Підвальні приміщення в цих будівлях мають значні площі, і наразі ми використовуємо їх не повністю.

Духовна семінарія
Навчальний корпус №1 – сьогодні це один із 5-ти корпусів студентського містечка, що розташований на території Полтавського державного аграрного університету. Важко уявити, але півтори сотні років тому цими ж коридорами ходили семінаристи, адже саме тут знаходилася найстаріша на території Полтавщини середня духовна навчальна установа (до 1780-х називалася також латинською школою, слов’яно-латинським училищем, колегіумом)?Переяславсько-Полтавська духовна семінарія (ПДС), заснована 1738 року переяславським єпископом Арсенієм (Берлом). Започаткувалося як духовне училище з трьох класів: граматики, риторики, піїтики ? до яких у 1773 р. (за ін. даними у 1774р.) додався клас філософії, а у 1781 р. – богословський клас (з цього часу стала повною семінарією). За Першого року існування у ПДС навчалося 110 осіб, із них дітей духовного звання – 65, різночинців і козацької старшини – 45. Окрім полтавців, серед учнів були вихідці з Києва, Чернігова, Ніжина, Сум, Конотопа, Глухова, Любеча, навіть із тодішньої польської Правобережної України. У 1753–1757 рр. для ПДС було збудовано кам’яний корпус на чотири класні кімнати та два дерев’яних флігелі на 30–40 бурсаків.
Будівництво велося за ініціативи глибоко пройнятого духом схоластичної науки переяславського єпископа Іоанна (Козловича), колишнього ректора Московської слов’яно-греко-латинської академії. Будинок семінарії мав прикметні особливості зовнішнього й внутрішнього оформлення. Інтер’єр його був прикрашений зображеннями. Так про них згадує очевидець: «В пам’яті моїй троє сінешніх дверей будинку семінарії з шісьма класами з зображеннями на них виразно давньої роботи. На перших дверях до двох граматичних класів мудрець з долотом та молотком обтесує пень в огрядного підперезаного учня з книгами під рукою. На других, до класів піїтів та риторів, – криниця з коловоротом над нею та двома відрами, одне спускається порожнє, друге піднімається вщерть повне води, так, що вона проливається через край. На третіх, до класів філософів та богословів, – великий з розкритими крилами орел, що літає високо над землею, дивлячись на сонце».

Перевага нових корпусів у тому, що, чесно кажучи, я навіть не знав про наявність там підвалів, бо раніше просто не було такої потреби. Лише після початку масштабних викликів безпеки та завдяки програмам підтримки Міністерства освіти ми отримали фінансування на їх оновлення. Значно розширили площу аудиторного фонду в укриттях. Тому незалежно від того, чи лунає тривога, ці аудиторії включені до розкладу, і заняття там проводяться на постійній основі. Під час тривоги, зрозуміло, всі спускаємося в укриття.

Крім того, до нас приходять учні та педагоги двох сусідніх шкіл — частково, бо поруч ще і педагогічний університет допомагає. Вони користуються нашими укриттями, бо, на жаль, не мають власних. Таким чином, освітній процес навіть у школах Полтави відбувається в офлайн-режимі.

Як Вам загалом освітня кампанія 2025 року? Наскільки задоволені/ незадоволені? Чи відчувається той факт, що багато українців намагаються вивезти юнаків та дівчат до 18 років до Європи?

Так, мушу констатувати, що вимушений виїзд з України на тлі війни, створює певні труднощі.

Як зацікавлюєте абітурієнтів, чим приваблюєте? Що пропонуєте? Колись у школи приїздили цілі агітбригади з університетів, намагаючись популяризувати заклад. Як у випадку ПДАУ? Чи маєте такий наплив абітурієнтів, що навіть не змушуєте себе думати про мотиваційні моменти?

Попередні результати вступної кампанії такі: на бакалаврат зараховано 1154 здобувачі — це майже на рівні минулого року, коли було близько 1200. До того ж, до 100 осіб ще перебувають у процесі додаткового набору. Тож, звичайно, хочеться більше.

Особливість цьогорічної вступної кампанії безпосередньо пов’язана з тим, що значна частина батьків вивозить дітей за кордон, і мова йде не лише про хлопців. Навіть після ухвалення рішення щодо перетину кордону для осіб до 22 років, багато студентів продовжують намагатися виїхати.

Це впливає на контингент вступників, але водночас ми спостерігаємо збільшення кількості заяв від випускників шкіл Сумської та Харківської областей через безпекову ситуацію. Безпека нині — вирішальний фактор для абітурієнтів і їхніх батьків, і він частково зумовлює вибір нашого університету.



Аграрні спеціальності традиційно популярні серед випускників сільських шкіл — це логічно. Однак кількість таких випускників зменшується, і ця тенденція стає дедалі помітнішою.

Цього року ситуація зі вступом до магістратури виявилася досить критичною. Причин кілька. Основна полягає в тому, що маємо найменший за останні роки випуск бакалаврів. Набір 2021 року був найнижчим за кількістю вступників, і відповідно у 2025 році отримали найменший випуск бакалаврів.

Вплинула також ситуація, коли значна частина хлопців, які завершили бакалаврат і ще не досягли 25 років, відкладають вступ до магістратури, намагаючись мінімізувати ризики мобілізації до Збройних Сил. Я особисто чув такі аргументи від студентів.

Ще один фактор, відчутний як на рівні бакалавра, так і магістра, — індикативна вартість навчання, запроваджена Міністерством освіти та науки для спеціальностей, що не користуються підтримкою держави. Це здебільшого економічні спеціальності, частина інженерних та гуманітарних напрямів. Вартість навчання майже подвоїлася: магістратура на економічних спеціальностях коштує до 50 тисяч гривень, бакалаврат — близько 38 тисяч. Для абітурієнтів із сільських територій — це серйозна сума.

Звісно, якісна освіта не може бути дешевою, і держава сьогодні фінансує одного студента-бюджетника приблизно на ту ж суму, близько 50 тисяч гривень. Але різке підняття вартості вплинуло на кількість вступників.

Щодо профорієнтаційної роботи та залучення абітурієнтів: профорієнтаційні бригади продовжують їздити до шкіл, залучають молодь, але методи роботи змінюються з кожним роком. Раніше в школи їздила професура, показувала власні досягнення, презентувала освітні програми. Сьогодні це не працює ефективно.

Тому нині до школярів їздять наші студенти, успішні у науці, проєктах та освіті. Вони демонструють, як можна розвиватися в університеті, досягати успіхів і реалізовувати себе. Це діалог, який молодь розуміє, на відміну від звичайних презентацій. Минулого року ми чітко побачили, що такий формат дає більше відгуків та контактів.

Соціальні мережі тепер теж незамінні: якщо раніше працював Facebook, то для молоді він неактуальний, Instagram — теж, школярі зараз активні в TikTok. Ми це враховуємо. Відділ маркетингу очолює фахівець із досвідом у журналістиці та на телебаченні, а співробітники — наші студенти-маркетологи, які вже мають успішні кейси у соцмережах. Ми використовуємо їхній досвід.

Ця практика триває кілька років, і штат таких відділів швидко змінюється: як тільки студенти досягають успіхів і досягають високого професійного рівня, їх перекуповують компанії, пропонуючи в рази вищу зарплату. Ми раді цьому: молодь розвивається, і ми даємо їм професійний поштовх.

А скажіть, будь ласка, яка спеціальність є найбільш популярною? Мабуть, таке слово доречне: куди абітурієнти подають найбільше заяв, який факультет?
Окремо хочу поцікавитися напрямком агрономії. Загалом, в Україні ця професія є дуже затребуваною, і вона в світі теж звучить, бо, хочемо ми чи ні, їсти треба щодня. Але чомусь на агрономів ніхто не хоче йти, усі прагнуть бути маркетологами, журналістами, юристами, поближче до медійних професій, селебриті. А обробляти землю обирають менше людей.

Не знаю, звідки у вас така інформація, але я її спростую. Яка статистика по агрономії?

За статистикою нашої вступної кампанії найбільше заяв подано саме на спеціальність агрономія. У нас дві освітні програми в цьому напрямі: агрономія та захист і карантин рослин. На агрономію подано 519 заяв, це найбільший показник серед усіх освітніх програм. На захист рослин — 58 заяв. В сумі — близько 600 заяв на агрономічний напрям.

Скільки студентів зараховано на агрономію?

На перший курс агрономії прийнято майже 190 студентів. Є ще скорочені терміни навчання для випускників коледжів, які вступають на старші курси, тому в сумі на бакалаврат агрономії цьогоріч зараховано близько 250 студентів.

А щодо так званих бюджетних місць?

Бюджетні місця зараз надаються не університету, а безпосередньо абітурієнту. Чим популярніша освітня програма, тим більше бюджетних місць отримує. На агрономії цьогоріч 110 бюджетників із 190 зарахованих — понад 50%. Це досить хороший показник.

А яка спеціальність на другому місці за популярністю?.

На другому місці — агроінженерія. На цю програму подано 306 заяв, зараховано 80 бюджетників і 20 контрактників, тобто близько 80% студентів навчаються на бюджеті.

А третє місце — управлінські та маркетингові спеціальності?

Так. Менеджмент має 289 заяв, маркетинг — 222. Бюджетних місць практично немає: по 2 на кожну програму, тому більшість студентів навчаються на контракті.

Спеціально переглянула рейтинги, то ПДАУ не входить в ТОП-10 найпрестижніших аграрних університетів. Це Вас якось «зачіпає»?
Колись мій головний редактор в інформагентстві казав: «ти мене хоч горщиком називай, тільки в піч не став».
Для когось важливий рейтинг, а для когось важливо те, що ти вкладаєш у молоду людину, намагаєшся її навчити, дати орієнтир і показати шлях.
От Ви розповіли, що як тільки студенти починають робити успіхи в професії, то їх відразу перекуповує приватний бізнес. Що для вас важливо?

Якщо говорити про співпрацю з аграрними закладами вищої освіти, вона традиційно в нас є. Це більше про взаємодію, ніж про конкуренцію. Реальною конкуренцією є переважно боротьба за абітурієнтів — це ключовий етап, де наші інтереси перетинаються. Територіальна віддаленість університетів зменшує інтенсивність цієї конкуренції.

Зрозуміло, що частина студентів обирає Київ чи Львів, зокрема з огляду на питання безпеки. Колись усі аграрні вищі навчальні заклади працювали під координацією Міністерства аграрної політики, тож комунікація була дуже тісною: проводилися спільні наради, зустрічі та обмін досвідом.

Після 2015 року, коли ПДАУ, як і інші заклади, перейшов до сфери координації Міністерства освіти, ситуація змінилася. Нас фактично інтегрували в загальну систему: нинішня політика МОН спрямована на формування класичних університетів, що охоплюють різні напрями підготовки.

Ми намагаємося зберігати аграрний профіль університету, хоча це не завжди просто.

Зараз співпраця з іншими профільними вузами трансформувалася?

Так, тепер співпраця більше пов’язана з академічною мобільністю: студенти їдуть в інші заклади, хтось, навпаки — до нас, викладачі також обмінюються досвідом. Якщо раніше це мало здебільшого формальний характер, то нині реальні поїздки та навчальні обміни відбуваються на постійній основі.

Конкуренція на рівні регіонів відчувається?

На рівні Полтави конкуренція за абітурієнтів дійсно існує, і подекуди вона набуває надмірних форм. Поруч із нами працюють педагогічний університет, технічний, медичний та кілька приватних закладів, і всі ми конкуруємо за майбутніх студентів — випускників полтавських шкіл.
Деякі учасники цього процесу використовують не зовсім коректні підходи, але залишимо це на їхній відповідальності.

А як щодо рейтингів?

Рейтинги справді існують, і ми зацікавлені в підвищенні своїх позицій. Вони формуються за різними критеріями, зокрема якістю освітніх програм та оцінками незалежних агентств. У цих рейтингах ми займаємо високі місця, оскільки системно працюємо над цим і успішно проходимо акредитації.
За останніми даними, ми посідаємо 23-тє місце в Україні. Дійсно, значна частина рейтингів базується на науковій публікаційній активності викладачів.

На що зараз акцентуєте увагу?

Останніми роками ми приділяємо цьому напрямку особливу увагу. Ми матеріально стимулюємо наукову діяльність і розвиваємо спільні проєкти з бізнесом, спрямовані на поглиблення наукової співпраці. Бізнес також заохочує викладачів до активнішої участі в наукових дослідженнях, і ця робота ведеться системно.
Якщо раніше ми більше зосереджувалися саме на освітній діяльності, то зараз дійшли висновку, що для успішного розвитку в системі вищої освіти необхідно підвищувати свої позиції в рейтингах.
Університет навіть створює окремі структурні підрозділи, які займаються аналізом критеріїв і факторів, що впливають на рейтингові показники. Це дозволяє не лише розвивати наукову діяльність, а й правильно позиціонувати себе.
Наші конкуренти тривалий час робили акцент на звітності, і ми також поступово посилюємо роботу в цьому напрямку.

Ваша найбільша гордість у науковій діяльності?

У нас є сильні наукові школи. Наприклад, в агрономії працює селекційний центр із понад 50-річним досвідом. Команда селекціонерів досі веде роботу зі створення нових сортів пшениці, проса, інших культур.
Щороку реєструє нові сорти та отримує патенти.





Маємо потужну команду науковців у економічному блоці, які створюють власні наукові школи та працюють над міжнародними проєктами.
У галузі тваринництва, яка нині менш популярна серед абітурієнтів, ми відкрили нові спеціальності, формуємо кадри, готуємо фахівців, які потрібні країні.

А результати вступної кампанії на цей напрям?

2025 року спеціальність «Тваринництво» отримала 59 заяв, із яких було зараховано 13 студентів. Для порівняння, нова спеціальність «Готельно-ресторанна справа» отримала 124 заяви. Ці дані дають підстави для роздумів, оскільки відображають актуальний стан ринку та рівень популярності різних професій.
Ми також спостерігаємо, що навіть за умов високих заробітних плат і сучасного обладнання на фермах знайти фахівців складно: частина людей виїжджає, інші не готові працювати в цій сфері.
Це ще раз підкреслює важливість підготовки спеціалістів, здатних забезпечувати продовольчу безпеку.

Як ви оцінюєте перспективи аграрних професій для молоді?

Агрономія нині залишається популярною спеціальністю серед молоді, яка виросла в сільській місцевості. Молоді фахівці успішно працюють у міжнародних компаніях, таких як Bayer, Syngenta та інших, отримуючи конкурентну заробітну плату й соціальний пакет уже з перших курсів.
У сфері тваринництва ситуація складніша, однак на Полтавщині діють високотехнологічні комплекси. Наприклад, Глобинська агропромислова група має свинокомплекси світового рівня за рівнем автоматизації та технологічних рішень. Білоцерківська агропромислова група експлуатує молочну ферму з обладнанням, виготовленим під індивідуальне замовлення в США: зокрема карусель на 60 корів, що забезпечує одночасне доїння — об’єкт такого масштабу у Європі відсутній.
Ці приклади демонструють, що технологічний рівень і підготовка фахівців української аграрної галузі є конкурентоспроможними на міжнародному ринку.

Розкажіть про технології на сучасних тваринницьких фермах.

На сучасних тваринницьких фермах застосовуються високотехнологічні рішення. Наприклад, прибирати приміщення може робот, виготовлений згідно з індивідуальним замовленням для конкретних технологічних проходів сараю. Органічні відходи збираються, пресуються і повертаються назад як підстилка — формується замкнений цикл без додавання сторонніх матеріалів.
Технології також підбираються індивідуально для кожної тварини і контролюються комп’ютерною системою, яка розраховує необхідну кількість мікроелементів залежно від продуктивності, віку та фізіологічного стану корови.
Рівень автоматизації настільки високий, що, наприклад, компанія МХП готова приймати студентів уже з третього курсу і виплачувати їм зарплату, навіть якщо молодих людей ще потрібно навчати. Для студентів із сільської місцевості це серйозний стимул, адже зарплата близько 15 тисяч гривень є значним заохоченням і створює мотивацію залишатися у професії.

Як університет співпрацює з агробізнесом?

Ми активно співпрацюємо з бізнесом як загалом, так і безпосередньо на базі університету. Зокрема, спільно з групою компаній “Єдність” у самому кампусі ПДАУ створено сучасну лабораторію інтенсивного птахівництва, де студенти вирощують бройлерів, випробовують рецепти комбікормів і беруть участь у наукових дослідженнях.



Також ми маємо власні сироварні, де студенти навчаються виготовляти сир, демонструючи батькам практичний результат технологій. Таким чином, аграрні компанії не просто приймають студентів на роботу, а стають активними учасниками навчального процесу, демонструючи успішні приклади технологічної трансформації сільського господарства.

Наскільки важлива співпраця з бізнесом і як при цьому зберегти свободу вибору для студента?

Співпраця з бізнесом важлива, оскільки питання кадрів завжди актуальне. Водночас кожна компанія формує студента під свої потреби, закладаючи конкретні навички, необхідні для роботи саме в цій фірмі. Але це може обмежувати розвиток студента, якщо він прагне освоювати більш широкі напрямки.
Саме тому ми надаємо студентам вибір: проводимо дні компаній, під час яких вони знайомляться з різними галузями, технологіями та перспективами. Це дозволяє молоді побачити можливості та свідомо обирати напрямок, не обмежуючи себе лише одним профілем.

В жовтні ПДАУ відсвяткував 105 років. Які плани на наступні 105?

Ми ставимо перед собою амбітну мету — перетворити ПДАУ на центр інновацій та сталого аграрного розвитку, гідний наступних 105 років.
По-перше, ми активно розвиваємо цифрову трансформацію через Центр Industry?4.0 — впроваджуємо нові рішення, автоматизацію та аналітику, щоб підготувати студентів і науковців до агробізнесу майбутнього.







По-друге, ми поглиблюватимемо міжнародну співпрацю. Університет має стратегію інтернаціоналізації, і ми плануємо залучати закордонні університети, бізнес і наукових партнерів до спільних освітніх та дослідницьких проєктів.

Третій напрям — розвиток наукових шкіл і селекційної діяльності. Ми підтримуватимемо селекціонерів, інвестуватимемо в патенти та нові сорти культур, щоб ПДАУ залишався ключовим у створенні генетичних ліній рослин, ефективних і стійких.

Четвертий напрям — екологічна та агроекономічна освіта. Майбутнє аграрної освіти за біотехнологіями, землеустроєм та агроекологією, тому ми розширюємо програми, які готують молодь до роботи в зелених технологіях і сталому сільському господарстві.

І нарешті, ми розвиватимемо соціальну складову університету — створювати умови, щоб талановита молодь, зокрема із сільської місцевості, бачила перспективи розвитку та могла реалізувати себе тут, не шукаючи можливостей за кордоном або в інших галузях.

Таким чином, наш шлях на наступні 105 років — це шлях інновацій, науки, партнерств і відповідальності перед землею та суспільством.