Державна служба статистики в липні 2025 року зафіксувала зниження споживчих цін в Україні на 0,2% - першу дефляцію з липня 2023 року. Але радіти не варто, бо в річному вимірі інфляція зафіксована на рівні 14,1%.
Продовольство займає 40% споживчого кошика, відповідно від рівня цін на сільськогосподарську сировину та готові продукти харчування залежатиме, наскільки можуть змінитися ціни до кінця року.
НБУ у липні втретє за 2025 погіршив прогноз інфляції за його результатами - з 8,7% до 9,7%. Більше того, НБУ погіршив прогноз інфляції і на 2026 рік - з 5% до 6,7%.
Поговоримо
Щедроти української землі
Серпень 2025. В магазинах, на базарах, на городах є все. Починаючи від картоплі, закінчуючи лохиною, на яку бум у світі.
Саме сезон томатів, огірків, моркви, цибулі. Шкода, що ціни не завжди влаштовують покупців. Однак організм потребує білків, жирів, вуглеводів, тому споживачі купують.
Середнього віку жіночка на імпровізованому базарчику замовляє: дві морквини, дві цибулини (синю та білу), 5 огірків, 7 невеличких помідорчиків, кілограм картоплі за 40 за кіло. На загал вийшло 150 гривень. Багато це чи мало? Залежить від бюджету, який викладає жіночка на харчі. Але тенденція очевидна: часи купівлі кілограмами минули.
У липні дешевшали овочі - на 23,9%, цукор - 2,8%. Решта продуктового кошика потихеньку рухається вгору. Січень-липень 2025 до січня-липня 2024 взагалі овочі дорожчі на третину, цукор - на 5,8%. Решта товарів - десь на третину, виділяються яйця, котрі проти літа минулого року дорожчі більше ніж на 40%.
Більше того, після відео оглядів від блогерів, де ціни вищі за кордоном чи на локальному ринку, вже навіть Нацбанк заявив про конвергенцію цін на продовольство в Україні та ЄС.
Ціни як в Європі
В останні роки ціни на продовольчі товари в Україні зблизилися з рівнем цін у країнах ЄС, йдеться у звіті НБУ. Цей процес тривав протягом останнього десятиліття, але був тимчасово скоригований унаслідок послаблення гривні відносно євро у 2023–2024 роках, коли на тлі логістичних ускладнень вартість українських продуктів в євровому еквіваленті знизилася. Проте вже в першій половині 2025 року конвергенція відновилася, й українські ціни знову почали наближатися до європейських, а за низкою товарів навіть перевищили рівень країн-сусідів.
Вартість продуктів харчування в Україні формується під впливом як внутрішніх чинників
(урожайність, виробничі витрати, споживчий попит тощо), так і зовнішньої кон’юнктури, зокрема світових цін, доступу українських виробників до зовнішніх
ринків, обсягів експорту та імпорту продуктів. Зокрема, Угода про зону вільної торгівлі України з ЄС сприяла нарощуванню обсягів торгівлі продовольчими
товарами, а отже, була одним з чинників наближення українських цін до європейських.
Протягом останніх років ціни на продукти харчування в Україні та країнах ЄС зростали, відображаючи загальні тренди на світових ринках продовольства та
енергетичних товарів, а також збільшення сукупного попиту. Із 2016 року ціни на продукти харчування в Україні зросли в середньому на 79% (в євровому
еквіваленті), тоді як у країнах ЄС - лише на 46%. Проте динаміка цін за окремими товарними групами була неоднорідною, як і відхилення цін на окремі продукти в Україні від цін у країнах ЄС.
Наприклад, ціни на хліб та крупи, фрукти та овочі, прісноводну рибу залишаються нижчими, ніж в Європі, завдяки меншим порівняно з ЄС витратам на сировину, працю та логістику. А соняшникова олія дешевша (зокрема на 20–25%, ніж у Польщі) завдяки розвиненому внутрішньому виробництву. Водночас ціни на вершкове масло в Україні відносно вищі, ніж
середньоєвропейські (зокрема на 20–25% порівняно з Польщею), що пов’язано з високою собівартістю виробництва та значною державною підтримкою
агровиробників у країнах ЄС.
Продукція тваринництва також демонструє подібні контрасти: свинина та молочні продукти дорожчі, ніж польські, через структурні проблеми галузі та різницю в державній підтримці, тоді як м’ясо птиці та яйця дешевші завдяки ефективності великих виробників, вертикальній інтеграції та економії від масштабу
Така вибіркова конвергенція має кілька причин. По-перше, попри загальну тенденцію до зближення цін з європейськими, для окремих базових продуктів
(особливо тих, що традиційно були значно дешевшими в Україні) може існувати певний психологічний поріг, після якого споживачі суттєво змінюють свою
поведінку.
Швидке наближення цін на ці товари до європейського рівня або навіть перевищення рівня цін у сусідніх країнах може спричиняти значне падіння
внутрішнього попиту або переорієнтацію на дешевші товари-замінники. Отже, швидкість цінової конвергенції частково визначається купівельною спроможністю
українського споживача.
По-друге, для певних секторів, зокрема тваринництва, зростання цін, а отже, наближення їх до європейського рівня значною мірою визначається рівнем розвитку відповідної галузі. Так, постійне скорочення поголів’я худоби зумовлює дефіцит внутрішньої пропозиції та високу собівартість продукції, що робить цей сегмент українського ринку привабливим для імпорту.
Вагомим чинником, який зумовлює вищі ціни в Україні відносно цін у країнах ЄС, є різниця в ставках ПДВ. Багато країн ЄС мають знижену ставку ПДВ на базові
харчові продукти. Зокрема, у Польщі для базових продуктів харчування8 діє ставка 5%, тоді як в Україні - 20%, а в період з лютого 2022 року до березня 2024 року польський уряд знижував її до нуля з метою стримування продовольчої інфляції
У 2023–2024 роках продовольча інфляція в Україні була незначно вищою, ніж у країнах ЄС, проте через девальвацію гривні відносно євро вартість окремих
продуктів в євровому еквіваленті знизилася. Водночас відносний рівень продовольчих цін у країнах-сусідах здебільшого зростав. Зокрема, підвищення єврового еквівалента польських цін було пов’язано з трендом до укріплення курсу злотого. Проте, у першому півріччі 2025 року конвергенція українських цін відновилася, попри девальвацію гривні до євро. Це зумовлювалося високими темпами продовольчої інфляції, спричиненої, зокрема, недостатньою внутрішньою пропозицією внаслідок несприятливих погодних умов, насамперед
минулого року. Українські ціни на продукти харчування наблизилися до польських та перевищили рівень окремих країн-сусідів (зокрема Румунії, Словаччини і
Туреччини).
Відносно високі ціни та тлі негативних внутрішніх чинників призвели до нарощування імпорту продовольчих товарів в Україну.
Так, у січні-червні 2025 року імпорт свинини зріс у 4,4 рази порівняно з відповідним періодом минулого року, молока та вершків - у 1,6 рази, круп - на 48%. Крім того, удвічі збільшився імпорт овочів, та у вісім разів - імпорт яблук, що дало змогу частково згладити сезонні коливання цін, спричинені несприятливими погодними умовами.
Це свідчить про те, що імпорт дедалі більше відіграє роль ключового механізму для формування додаткової пропозиції на внутрішньому ринку, допомагає
стримувати зростання цін та загалом згладжувати їх волатильність. Цей канал відіграє важливу роль, посилюючи контроль НБУ над інфляцією, з огляду на
високу частку продовольчих товарів у споживчому кошику. Водночас вищий імпорт збільшує тиск на міжнародні резерви, а також погіршує стан вітчизняних
виробників. Отже, активна інтеграція українського продовольчого ринку до європейського має як переваги у вигляді стабілізації цін, так і виклики, пов’язані із необхідністю вирішення внутрішніх структурних проблем для забезпечення
продовольчої та макрофінансової стійкості.
Звіт про інфляцію
НБУ переконує, що інфляція очікувано досягла піку в травні та повернулася до зниження у червні (14,3% р/р). Водночас вона була вищою, ніж прогнозувалося, передусім через вплив несприятливих погодних умов на пропозицію продуктів харчування.
Натомість сповільнення базової інфляції (до 12,1%) було дещо швидшим за прогноз. Усе ще суттєвий фундаментальний ціновий тиск відображав ефекти від
стрімкого подорожчання продовольчої продукції та значні витрати бізнесу на сировину й оплату праці. Ситуація на валютному ринку була стійкою, зокрема
завдяки попереднім заходам НБУ з посилення процентної політики. Коливання гривні до долара США були помірними, а послаблення до євро досі мало
незначний проінфляційний ефект.
Інфляційні очікування економічних агентів демонстрували різноспрямовану динаміку. Очікування домогосподарств дещо погіршилися. Статистика пошукових інтернет-запитів також свідчила про помірне зростання уваги населення до теми
інфляції. Натомість короткострокові очікування фінансових аналітиків поліпшилися, а середньострокові - залишалися стійкими, що свідчить про їхню впевненість у тимчасовості поточного інфляційного сплеску. Загалом очікування всіх груп респондентів залишалися контрольованими і були нижчими за рівень інфляції.
Інфляція помітно знизиться до кінця цього року, її приведення до цілі очікується у 2027 році.
Динаміка інфляції в найближчі місяці значною мірою залежатиме від фактичного впливу погодних умов на пропозицію та ціни сільськогосподарської продукції. За попередніми оцінками НБУ, у липні загальна інфляція може дещо зрости, тоді як базова інфляція надалі знижуватиметься. У наступні ж місяці очікується вихід
інфляції на траєкторію стійкого сповільнення.
Водночас, ураховуючи суттєвіші втрати від війни та подальше перенесення на ціни зростаючих витрат бізнесу, погіршення прогнозу врожаїв та ефекти від фактичного послаблення гривні до євро, НБУ переглянув прогнозну траєкторію інфляції в бік
повільнішого зниження. Передбачається її сповільнення до 9,7% у 2025 році, 6,6% - у 2026 році і досягнення цілі 5% - у 2027 році.
Зниженню інфляції сприятимуть заходи монетарної політики, поступове нарощування врожаїв, помірний зовнішній ціновий тиск та поліпшення ситуації на
ринку праці на тлі стійкості валютного ринку та достатності міжнародного фінансування.
Продукти у світі дорожчають
З 2020 року продовольча інфляція у світі стабільно випереджає загальну інфляцію. Так, за п’ять років ціни на продукти харчування в усьому світі зросли більш як на 35%, тоді як ціни на широкий спектр товарів і послуг у середньому підвищилися лише на 25%. Різке зростання цін на продукти харчування можна пояснити поєднанням глобальних шоків: пандемія COVID-19, війна в Україні, кліматичні зміни, які порушили ланцюги постачання та призвели до зростання цін на с/г продукцію. Ці шоки ще більше посилилися зростанням цін на енергоносії, високими бюджетними видатками та м’якою монетарною політикою низки країн, створюючи «ідеальний шторм» для інфляції продуктів харчування.
Липневі дані
Середнє значення Індексу продовольчих цін ФАО (ІСЦФ) у липні 2025 року становило 130,1 пункту, що на 2,1 пункту (1,6 відсотка) вище за рівень червня. Зростання значення індексів цін на м’ясо та рослинні олії нівелювало зниження значень індексів цін на зернові, молочну продукцію та цукор. Загалом значення ІСЦФ виявилося на 9,2 пункту (7,6 відсотка) вище за показник липня 2024 року; проте воно все ще на 30,1 пункту (18,8 відсотка) нижче за його пікове значення, зафіксоване в березні 2022 року.
У липні середнє значення Індексу цін на зернові ФАО становило 106,5 пункту, що на 0,8 пункту (0,8 відсотка) нижче за червневий показник і на 4,2 пункту (3,8 відсотка) нижче, ніж у липні 2024 року. Світові експортні ціни на ячмінь та кукурудзу зросли, а на сорго та пшеницю - знизилися. Висока сезонна пропозиція в Північній півкулі, де триває збирання врожаю озимої пшениці, чинило знижувальний тиск на ціни.
Проте загалом менш сприятливі погодні умови для визрівання ярої пшениці, що склалися в деяких частинах Північної Америки, а також низький рівень пропозиції з боку фермерів у Європі та Чорноморському регіоні не дозволили цінам знизитися ще нижче.
Якщо говорити про кукурудзу, то зростання міжнародних цін на неї зумовлене низькою торговельною активністю з боку фермерів, посушливими умовами у Східній Європі та деяких регіонах України та зниженням експортної пропозиції з боку Аргентини та Бразилії внаслідок запровадження експортних зборів та активного внутрішнього попиту відповідно. При цьому значення Індексу цін ФАО на всі види рису в липні знизилося на 1,8 відсотка внаслідок значного обсягу експортної пропозиції та млявого імпортного попиту.
Середнє значення Індексу цін на рослинні олії ФАО в липні досягло максимального за останні три роки рівня і склало 166,8 пункту, що на 11,1 пункту (7,1 відсотка) вище порівняно з минулим місяцем. Таке зростання пояснюється головним чином підвищенням котирувань пальмової, соєвої та соняшникової олії на тлі незначного зниження цін на ріпакову олію. Зафіксоване за підсумками липня зростання міжнародних цін на пальмову олію триває вже другий місяць поспіль, головним чином під впливом сталого світового імпортного попиту, зумовленого підвищенням цінової привабливості цього виду олії порівняно з іншими олією. Якщо говорити про котирування соєвої олії, то їхнє зростання пояснюється очікуваним стійким попитом з боку сектору біопалива в Північній та Південній Америці, тоді як ціни на олію зросли через сезонне скорочення поставок із Чорноморського регіону. Зафіксоване за підсумками липня зниження світових цін на ріпакову олію в основному зумовлене збільшенням пропозиції олії нового врожаю в Європі.
У липні середнє значення Індексу цін на м’ясо ФАО досягло нового рекордного рівня і склало 127,3 пункту, що на 1,5 пункту (1,2 відсотка) вище за червневий показник і на 7,3 пункту (6,0 відсотка) вище, ніж у липні 2024 року. Зафіксоване зростання в основному обумовлено підвищенням цін на яловичину і баранину, а також невеликим збільшенням котирувань м’яса птиці, тоді як ціни на свинину знизилися. Світові ціни на яловичину досягли нового рекордного рівня, чому сприяли вищі котирування в Австралії, підкріплені високим імпортним попитом, особливо з боку Китаю та Сполучених Штатів Америки, який перевищив обсяг експортної пропозиції. Стійкий світовий попит також спричинив підвищення цін на цей вид м’яса в Бразилії. Зростання цін на баранину триває вже четвертий місяць поспіль, що зумовлено скороченням експортної пропозиції в Океанії на тлі сталого світового попиту. Зафіксоване незначне зростання цін на м’ясо птиці зумовлене збільшенням експортних цін у Бразилії: після того, як у середині червня Бразилії повернули статус країни, вільної від високопатогенного грипу птахів (ВПГП), та ослаблені введені раніше обмеження, деякі ключові торгові партнери поступово відновили імпорт. Зниження цін на свинину здебільшого зумовлене скороченням котирувань у Європейському союзі на тлі наявності широкої пропозиції на внутрішньому ринку та зниження попиту на глобальному рівні.
Середнє значення Індексу цін на молочну продукцію ФАО у липні 2025 року становило 155,3 пункту, що на 0,2 відсотка (0,1 пункту) нижче порівняно з червневим показником та на 21,5 відсотка вище порівняно з рівнем липня 2024 року. Це незначне зниження - зафіксоване вперше з квітня 2024 року - зумовлене скороченням міжнародних цін на вершкове масло та сухе молоко на тлі зростання котирувань сиру. Значення Індексу цін на вершкове масло впало на 1,1 відсотка; це його перше зниження за останні шість місяців, яке зумовлене головним чином зниженням котирувань в Океанії внаслідок зростання обсягів виробництва та накопичення запасів. Проте стійкі ціни на вершкове масло у Європейському союзі та дефіцит пропозиції вершків на тлі високого попиту не дозволили котируванням опуститися ще нижче. Значення індексів цін на сухе незбиране та знежирене молоко продовжили знижуватися, що пояснюється наявністю значної експортної пропозиції в Океанії та зниженням імпортного попиту, особливо з боку Китаю та інших ключових азіатських ринків. Зростання міжнародних цін на сир було зумовлене стійким попитом з боку азіатських та близькосхідних ринків та скороченням експортної пропозиції в Європейському союзі; при цьому зафіксоване зростання частково компенсувалося зниженням котирувань в Океанії та Сполучених Штатах Америки.
Середнє значення Індексу цін на цукор ФАО у липні склало 103,3 пункту, що на 0,2 пункту (0,2 відсотка) нижче за його червневе значення; таким чином, зниження значення цього індексу триває вже п’ятий місяць поспіль, внаслідок чого воно виявилося на 16,2 пункту (13,5 відсотка) нижчим, ніж у липні 2024 року. Дані попередніх прогнозів вказують на ймовірне відновлення обсягів виробництва цукру у світі у сезоні 2025–2026 років; очікуване збільшення виробництва в Індії та Таїланді на тлі сприятливих погодних умов у ключових регіонах - виробниках цукру на півдні Бразилії чинили знижувальний тиск на світові ціни на цукор у липні. При цьому деяка активізація світового імпортного попиту на цукор не дозволила цінам знизитися ще нижче, йдеться в публікації ФАО.
Продовольча інфляція. Глобальні моменти
З кінця 2020 року у більшості країн спостерігається суттєве зростання роздрібних цін на продовольство, що створює серйозні проблеми як для споживачів, і для директивних органів. Середня продовольча інфляція у світі у річному обчисленні зросла з 5,8% у грудні 2020 року до величезного значення 23,3% у грудні 2022 року. На ці цифри значною мірою впливають показники по країнах, де відбувається гіперінфляція, таким як Венесуела, Зімбабве, Судан, де річна інфляція на піку була суттєво вище 350%.
Використовуючи медіанний показник, можна точніше відобразити рівень інфляції у світі: медіанна продовольча інфляція у грудні 2020 року становила 2,3%, а у січні 2023 досягла 13,6%. З 2020 року світова продовольча інфляція відчутно випереджає базову інфляцію, що свідчить про підвищену волатильність цін і збереження напруженості на сільськогосподарських та продовольчих ринках.
У перші місяці 2020 року, коли пандемія COVID-19 тільки починалася, інфляція в цілому залишалася досить низькою. Проте продовольча інфляція вже тоді значно перевищувала базову інфляцію. На піку продовольча інфляції у січні 2023 року вона перевищувала базову інфляцію на 5,1 відсоткового пункту (тобто перший показник становив 13,6%, а другий - 8,5%). Протягом усього 2023 року обидва показники інфляції залишалися на високому рівні, Проте демонстрували тенденцію до зниження. Особливо високою була продовольча інфляція у країнах із низьким рівнем доходу. Більшість домогосподарств, навіть ті, які живуть за рахунок сільського господарства, купують продовольство на ринках. Купуючи їжу на ринках, домогосподарства стають вразливими для різкого зростання цін, що посилює проблеми відсутності продовольчої безпеки та злиднів та обмежує доступ людей до здорового раціону та споживання.
Багато дрібних фермери та сільськогосподарських робітників є чистими споживачами продовольства, тому, хоч би як росли їх доходи від продукції, що продається ними, ціни на продовольство, як правило, зростають швидше.
Тому зростання цін на продовольство не лише погіршує матеріальне становище домогосподарств, а й загрожує джерелам коштів для існування у сільських районах, зводячи нанівець прогрес у справі скорочення масштабів злиднів, забезпечення продовольчої безпеки та харчування.
Які причини високої продовольчої інфляції?
Держави всього світу вжили безпрецедентні заходи реагування у зв’язку з пандемією: масштабні заходи у бюджетно-податковій та кредитно-грошовій сфері зіграли критично важливу роль у запобіганні краху економіки, проте створили передумови подальшого зростання інфляції.
Уряди витратили на фінансову підтримку приблизно 17 трлн USD, при цьому країни з високим рівнем доходу направили основну частку бюджетних субсидій на збереження робочих місць, підтримання попиту та стабілізацію ринків. Виділена сума була еквівалентна майже десяти відсоткам світового ВВП за два роки.
Центральні банки, зі свого боку, знизили відсоткові ставки, що почали скуповувати облігації у великих обсягах та ввели механізми екстреного надання ліквідності для підтримки функціонування фінансових систем. Всі ці заходи пом’якшили тяжкий вплив пандемії економіку. Але експансіоністська політика на тлі збереження напруженості у товарних ланцюжках та стрімке відновлення світового попиту сприяла зростанню інфляції. У результаті центральні банки змінили курс, посиливши кредитно-грошову політику, щоб стримати різке зростання цін.
Другим серйозним глобальним потрясінням для продовольчих ринків стала війна в Україні, яку посилило безліч екстремальних явищ, - вона призвела до порушення торговельних шляхів, створила додаткову невизначеність та посилила зростання інфляції, що почалося під впливом пандемії.
2021 року на РФ та Україну - великих експортерів пшениці, кукурудзи та соняшникової олії - разом припадало близько 12 відсотків калорій, що постачаються на світових ринках.
Військові дії у регіоні Чорного моря поряд з додатковими перебоями у Червоному морі привели до скорочення експорту зерна та добрив, від чого найбільше постраждали країни з низьким та середнім рівнем доходу, залежні від світових ринків зернових. Ці геополітичні потрясіння посилили вплив факторів інфляції, що виникли ще в період пандемії, які викликали дві окремі, але що підсилюють один одного хвилі зростання цін на сільськогосподарські товари у 2020 році.
Причиною першого підвищення цін на сільськогосподарські товари та енергоносії приблизно на 15 процентних пунктів стали побоювання з приводу збоїв у товаропровідному ланцюжку, нестачі робочої сили та впливу запобіжних заходів у торгівлі на початку пандемії. Різке падіння світового попиту на деякий
час погасив першу хвилю, але з активізацією господарської діяльності він відновився і, крім того, почав відчуватися ефект бюджетно-податкових та кредитно-грошових заходів. Другий, різкіший стрибок цін - ще на 18 процентних пунктів - обумовлений початком війни в Україні, яка призвела до порушення найважливіших торгових потоків та скорочення експорту добрив. Водночас відбувся сплеск цін на ринках енергоносіїв, дестабілізованих санкціями проти РФ та зміною структури торгівлі, також подорожчали паливо та добрива. Зростання цін на сільськогосподарську продукцію та енергоносії послужило основним фактором продовольчої інфляції, яку спостерігаємо останнім часом.
Продовольчі ціни 2022 та 2023 років виявилися набагато вищими, ніж очікувалося з урахуванням тенденцій минулих періодів. Внаслідок зовнішнього впливу потрясінь у сільськогосподарському та енергетичному секторах у період, коли інфляція була максимальною, продовольчі ціни у США зросли на 14%, у зоні євро - на 18%.
У США максимальний рівень інфляції було зафіксовано у III кварталі 2022 року, а в зоні євро - у І кварталі 2023.
На рівень продовольчої інфляції вплинули не тільки тенденції на ринках сировинних товарів, а й макроекономічні умови загалом. З урахуванням додаткових факторів, обумовлених загальними макроекономічними умовами, таких як вартість ресурсів для виробників харчової продукції та роздрібних мереж, внесок динаміки цін на сировинні товари до загального рівня продовольчої інфляції склав 47% у Сполучених Штатах Америки та 35% у єврозоні. Ці цифри демонструють, який значний вплив на роздрібні ціни на іжу в 2022–2023 роках мало зростання цін на сільськогосподарські товари та енергоносії. Але інфляція, пов’язана із сировинними товарами, не пояснює повною мірою масштаби спостережуваної динаміки цін. Фактично максимальний рівень продовольчої інфляції у Сполучених Штатах Америки досяг 10,6 відсотка, а у зоні євро - 15,7 відсотка - ці дані змушують припустити, що на неї вплинули й інші фактори, такі як підвищення вартості робочої сили, коливання валютних курсів та потенційне підвищення норми прибутку на товаропровідний ланцюжку. Вони також значною мірою сприяли продовольчій інфляції. У Сполучених Штатах Америки динамікою на ринках, на яких не продавалися сільськогосподарські товари та енергоносії, було зумовлено 53% приросту, а у зоні євро - 65%.
Як буде завтра? Ціни на продукти харчування будуть переважно неприємно дивувати. Хоча сезонні та ситуативні зниження цін теж ніхто не відміняв.
Використано матеріали FAO, НБУ
