Тарас Висоцький. Мінекономіки
Аграрії навіть під обстрілами продовжують робити справу, якою живуть

Сільське господарство в Україні постійно трансформується під впливом часу, обставин, технологій. Про те, як бачить АПК держава та які напрямки вважає пріоритетними, «АГРО ПЕРСПЕКТИВА» спілкується із заступником Міністра економіки, довкілля та сільського господарства Тарасом Висоцьким.

Тарасе Миколайовичу, останнім часом все більше і більше людей, особливо іноземців, цікавить український аграрний сектор, однак навіть європейці не завжди розуміють, хто такі аграрії України: великі холдинги чи звичайні фермери. АПК – багатопрофільна спільнота, яка утворилася за більше ніж 30 років незалежності країни. Як можна через призму державних програм та підтримки охарактеризувати сільське господарство?

Часто в іноземців є викривлене розуміння українського аграрного сектору, як такого, де домінують великі гравці. При цьому ігнорується роль фермерських господарств та одноосібників. По виробництву зернових, олійних та кормових культур - 42% посівних площ в 2024-у році - це фермерські господарства та господарства населення. Серед підприємств: половина зареєстрованих підприємств - це підприємства до 50 гектар. Що стосується позиції держави - то фокус державної підтримки саме на малих виробниках і програми підтримки мають обмеження стосовно розміру сільськогосподарських підприємств, які можуть отримати державну підтримку. 

Також, якщо говорити за останні роки, то можна стверджувати, що аграрний сектор однозначно став на незворотній шлях цивілізованого залучення інвестицій та прозорої діяльності після відкриття ринку землі. Селяни, Україна, всі ми пройшли через багато міфів про ринок землі, та зуміли зрозуміти, що всі «страшилки» — неактуальні. Ринок земель сільськогосподарського призначення спочатку відкрили для фізичних осіб, далі — для юридичних.

Довідка
Ринок земель сільськогосподарського призначення в Україні офіційно відкрився 1 липня 2021 року.
Це стало можливим після ухвалення Закону України №?552-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення», який Верховна Рада прийняла 31 березня 2020 року. Президент підписав — у квітні 2020 року.
Основні положення:

З 1 липня 2021 року право купівлі сільськогосподарської землі отримали фізичні особи — громадяни України.

До 2024 року юридичні особи (компанії) не мали права купувати землю.

Максимальна площа землі, яку одна фізична особа могла придбати — до 100 гектарів.

З 1 січня 2024 року юридичні особи, зареєстровані в Україні, також можуть купувати землю — обмеження — 10 000 гектарів.

Іноземцям поки що заборонено купувати сільськогосподарську землю в Україні.

Ринок землі нарешті запрацював. Це вже незворотний процес — його не зупинити. Як на мене, це один із переломних моментів для подальшого розвитку аграрного сектору України.

Які інвестиційні тенденції ви спостерігаєте зараз в агросекторі, та яку роль у цьому відіграє державна політика? 

Що бачимо на поточний момент? Інвестиції збільшуються навіть під час війни. Хоча це складно, особливо, коли мова йде про довгострокові проєкти. Зокрема, садівництво. Нагадаю: держава вже надала гранти на 3,8 тисяч гектарів садів та 118,9 гектарів нових теплиць. Право власності на землю, попри військові ризики, вселяє надію. Цього року держава виділила півмільярда гривень на гранти, заплановані кошти були розподілені вже в квітні. Фіксуємо великий попит з боку тепличників та садівників, адже частина вирощеної продукції експортується: лохина, малина, яблука — це перспективні напрямки. Висхідний тренд, що спостерігається останні п’ять років, тільки пришвидшується.

Ще один напрямок, який варто виокремити, — зрошення. Реформа у цій сфері, не дивлячись на різного роду перепони, поступово набирає обертів. Однак вже зараз можна констатувати, що виробники готові рухатися вперед, вивчають нові можливості. На Одещині організації водокористувачів (ОВК), яким передано у власність об’єкти інженерної інфраструктури меліоративних систем, вже отримали позитивний досвід щодо самостійного управління системами. З 1 жовтня цього року набирає чинності норма про скасування оподаткування процедур (ПДВ) передачі державного гідромеліоративного майна у власність ОВК. Це дасть новий поштовх до прискорення передачі меліоративних систем вже створеним ОВК, які внесли відомості про них до Державного земельного кадастру.

Якщо винести за дужки втрати у зв’язку з війною, то можна говорити про відновлення гідротехнічної меліорації земель. Почали зростати площі зрошення (за виключенням районів бойових дій та тимчасової окупації), відновлюються існуючі та будуються нові системи, створюються організації водокористувачів. 

Відновлення зрошення – це довгостроковий проєкт, який є складовою адаптації сільського господарства до змін клімату. Зацікавленість фермерів в отриманні стабільного врожаю, та збільшення його обсягів свідчить, що зрошення буде відновлене в Україні.

Довідка

Що таке реформа зрошення/меліорації?
Меліорація — це система заходів, які включають зрошення та дренаж для покращення використання земель, адаптації до змін клімату, підвищення родючості ґрунтів.

Законодавство та ключові рішення реформи:

• Закон України «Про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель» (№?5202-д) — ухвалений парламентом 17 лютого 2022 року. Визначає правову форму організацій водокористувачів (ОВК), тобто аграрії можуть об’єднуватися, щоб спільно керувати меліоративними системами. Дає можливість передавати в управління ОВК об’єкти інженерної інфраструктури меліоративних систем.;
• Довгостроковий план розвитку іригаційного комплексу до 2050 року, затверджений Кабміном — передбачає розвиток і модернізацію зрошувальних систем, накопичення водних ресурсів, адаптацію до змін клімату.;
• Стратегія зрошення і дренажу до 2030 року — затверджена раніше, є юридичним підґрунтям для дій.;
• Постанова КМУ №?962 — стосовно модельного статуту ОВК.;
• Постанова №?876 — внесення відомостей про меліорацію при інвентаризації земель.;
• Постанова №?1051 — щодо визнання меліоративної мережі як об’єкту нерухомості.

Ціль — збільшення площі зрошуваних земель, реалізація Стратегії і плану передбачається до 2030 року, а далі — до 2050.

До кінця серпня 2025 року вже зареєстровано 67 організацій водокористувачів (ОВК).

Приклади регіонів:

• Черкаська область — створено 19 ОВК, відновлено зрошення на ~10,1 тис. га;
• Одеська область — визнана одним із лідерів, 226,9 тис. га зрошуваних земель; стартують пілотні проєкти з реконструкції

Що відбувається нині з розвитком виробництва з високою доданою вартістю, і які тенденції ви відзначаєте? 

Вперше від падіння до зростання перейшли промислові підприємства з виробництва молока. Поголів’я частково продовжує скорочуватися, але за рахунок збільшення продуктивності маємо чітко зафіксовану поступальну, стабільну динаміку. Це ще одне підтвердження того, що попри всі ризики господарства налаштовані оптимістично: вони інвестують у проєкти, період окупності яких складає 7-10, а то й більше років.

Ще один напрямок — переробна промисловість, яка є пріоритетом для держави та цікава бізнесу. Протягом останніх 15-ти років зростає частка продукції з доданою вартістю, або ж переробленої продукції. Наприклад, потужностей із переробки олійних культур маємо більше, ніж обсяги виробництва сировини. Також постійно зростає промислове виробництво молока, м’яса птиці, яєць. Продовжує розвиватися переробка зернових: з’являються нові підприємства з виробництва борошна, круп.

Загалом, ми бачимо суттєве зростання частки продукції з високою доданою вартістю. У 2010 році частка переробки становила 10%. Зараз (у 2025 році) показники близькі до 23-25%. Відтак, прогрес очевидний, хоч і розтягнутий у часі. Глобальна мета держави — досягти 50% переробки сировини. формується потужна галузь.

Раніше Україна мала потужну цукрову промисловість, але нині ситуація інша. Які старі чи нові сегменти заслуговують на увагу? На мою думку, у цукровиків не вдався ренесанс.

Цукрова галузь обмежена доступом до зовнішніх ринків, тож треба працювати, щоб забезпечити сталий ріст. Україна отримала «декілька ковтків свіжого повітря» під час дії автономних торговельних заходів (режим безмитного імпорту товарів з України, запроваджений ЄС у 2022 року у відповідь на повномасштабну агресію РФ, АТМ), але нині складнощі з доступом до ліквідного та логістично зручного ринку ЄС залишаються.

Подібна ситуація і з біоетанолом. У найближчому майбутньому динаміка розвитку цих галузей частково залежатиме від квот, які Україна отримає в рамках оновленої угоди про вільну торгівлю, а також від того, наскільки доступним буде ринок ЄС після розподілу цих квот між нашими експортерами.

Ринок технічних промислових конопель має величезний потенціал для стабільного щорічного зростання. Однак він повинен гармонійно розвиватися разом із переробкою, адже вирощувати сировину без переробки — недоцільно, так само, як будувати переробні потужності без наявності сировини. Ринок технічної коноплі розвиватиметься поетапно: наразі маємо певні обсяги сировини, діє переробка, з’являються нові потужності. Держава забезпечила дерегуляцію галузі.

Закінчуємо другий рік випробувань бавовнику. Попередньо: потенціал великий, але я дотримуюся стриманого оптимізму. Отримаємо результати — тоді плануватимемо перехід на промислове вирощування. Це особливо актуально для Одеської, Миколаївської, Херсонської областей, де є значні площі для розвитку цієї культури.

Впевнений, що продовжить зростати ніша органічного виробництва. Вона трохи призупинилася через тимчасову окупацію окремих територій, що спричинило проміжні збитки. Однак тепер почнеться період відновлення та зростання органічного виробництва.

Щодо біометану — обмежень немає. Питання лише в інвестиціях і часі. Цей напрямок розвиватиметься стрімко, мінімальний ринок уже сформований. Я би виокремив ці сегменти, окрім тих, що згадували на початку розмови.

Розвиток аграрного сектору відбувається у співпраці бізнесу та держави? Чи державні рішення ухвалюються окремо, а бізнес діє самостійно?

Однозначно, маємо діалог і співпрацю з бізнесом. Це свого роду мікс — постійний, дружній процес. Є напрями, де ініціатива йде від бізнесу, а держава підтримує, як, наприклад, у випадку з біометаном. Тут ініціатива була приватною, держава підтримала, створивши Координаційну раду з питань розвитку біоенергетичного потенціалу сільського господарства. Сподіваємося, що це виросте у масштабний проєкт.

Інший приклад — державна підтримка тваринництва. Тут первинною була ініціатива держави, оскільки це розвиток переробки й продовольчої безпеки. Судячи з попиту на компенсації, бізнес налаштований на партнерство.

Довідка:

Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №950 від 6 серпня 2025 року, яка відшкодовує до 25% витрат (без ПДВ) на будівництво або реконструкцію ферм, доїльних залів та потужностей із переробки побічних продуктів тваринного походження. Це рішення спрямоване на розвиток скотарства та зміцнення аграрної інфраструктури.

Також затверджено Концепцію державної цільової економічної програми розвитку тваринництва на період до 2033 року. Вона передбачає заходи щодо забезпечення безпеки та благополуччя тварин, страхування від африканської чуми, освоєння нових ринків.

Загалом у 2025 році на підтримку тваринництва передбачено сумарно передбачено 1 млрд гривень, з подальшим планом залучення 2,9 млрд гривень у наступні роки.

Гранти на сади та теплиці — ініціатива держави, але бізнес підхопив її та пропонує власне бачення елементів підтримки.

Неважливо, хто ініціатор, головне — постійний двосторонній процес комунікації. Є діалог, відкритість і готовність до партнерства. Держава та бізнес мають спільну мету — інноваційний та ефективний аграрний сектор.

Якою може бути допомога держави у 2026 році?

Обговорення триває, але можна зафіксувати основні напрямки:

• продовження бюджетної підтримки ефективних програм;
• гранти на сучасні теплиці, ферми, зрошення, тваринництво;
• пільгові кредити для виробників;
• підтримка господарств у прифронтовій зоні;
• гранти на овочесховища для стабілізації пропозиції і цін;
• компенсація за придбання вітчизняної сільськогосподарської техніки;
• виплати на розмінування сільськогосподарських земель;
• створення фонду розвитку зрошення паралельно з державною підтримкою.

Також продовжиться робота над компенсаційними програмами для виробників на прифронтових територіях: плануємо, щоб виплати були не лише за гектар, а й враховували ушкодження.

Окреме питання — компенсації фермерам, на чиїх землях зведені фортифікаційні споруди.

Проблем і напрямків багато, але держава і надалі максимально підтримуватиме аграріїв у війні.

Щодо багатоукладності сільського господарства України. Маємо одноосібників, фермерів, сільгосппідприємства, холдинги. Можливо, через це виникають конфлікти між категоріями, адже фермери часто критикують великі компанії за більші можливості фінансування, тоді як маленькі господарства потребують локальної підтримки.

Багатоукладність формувалася еволюційно. Держава не є архітектором аграрного устрою, але може і має створювати умови для співпраці й гармонійного розвитку всіх категорій.

Щодо підтримки, то міжнародні кошти насамперед підтримують невеликих фермерів, адже ця група важлива для розвитку територій і життя села. Держава вносить свої коригування, але не з метою зміни устрою. В Україні вільний ринок, у тому числі ринок оренди землі, де орендна плата зростає через конкуренцію — це позитивно, бо приносить людям і територіям більше коштів.

Якби не війна, агросектор зростав би у рази. Існує дві точки зору.
Перша. Війна закінчується, сільське господарство швидко відновлюється, а роль України як продовольчого гіганта тільки посилюється.
Друга. Технічно неможливо відновити деякі землі, а окремі території взагалі стануть непридатними для агровиробництва.

Хочу виокремити кілька аспектів. Моніторинг розмінованих земель показує, що 3–5% площ сильно забруднені і потребують часу і спеціальних заходів, але більшість деокупованих земель доступні для швидкого відновлення. Тож обсяг доступної землі не буде лімітуючим фактором.

Великі ресурси швидко абсорбує проєкт відновлення зрошення. Єдине обмеження — зруйнована Каховська ГЕС, яку потрібно відбудувати якнайшвидше, аби мати джерело водозабору. Тоді відновлення Півдня йтиме швидко і результативно.

На інших територіях аграрний сектор не зупиняється. Відновлення буде сфокусоване на прифронтових і тимчасово окупованих землях, де потрібен моніторинг і розмінування. Практика показує, що більшість земель – доступні.

Як тільки питання водозабору вирішиться, розпочнеться нова ера аграрного виробництва.

На Вашу думку, що спонукає українських аграріїв продовжувати працювати на землі, попри те, що війна, попри те, що кліматичні зміни. Цього року навіть сарана.

Для українських аграріїв це — філософія життя. Господарі бачать у землеробстві сенс існування, прагнуть, щоб діти й онуки продовжували справу. Це не інвестор, який сьогодні заробляє тут, а завтра — шукає прибутки десь за кордоном.

Коли це твоє рідне, то ніхто і нічого людину не спинить, навіть війна. Саме це ми бачимо нині. Навіть на прифронтових територіях, навіть під обстрілами та дронами, аграрії продовжують робити свою роботу, адже це справа, яку любиш, якою живеш.