На главную страницу  На главную страницу     Поиск по сайту  Поиск по сайту     Написать письмо  Написать письмо     Карта сайта  Карта сайта
Агро Перспектива
Мы есть на: 
   

АГРОФОТО

ДЕНЬ КУКУРУДЗИ. МАЇС
 




Главная > Публикации > Актуальная статья

ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ ІЗ II В III ТИСЯЧОЛІТТЯ

Аграрна наука. Реальна допомога виробникам чи теоретики, відірвані від життя?

Скільки аграріїв — стільки і думок. Але…

Аграрна наука (попри суперечливе подекуди сприйняття і часто-густо критику) — потужний криголам, який торує шлях аграрної спільноти в майбутнє.

Наразі науковці з гордістю звітують про перші сто років Академії, згадують основні віхи розвитку, окреслюють плани на майбутнє, діляться особистими думками.

Якось у розмові, розмірковуючи про сучасне сільське господарство та наскільки ефективною є взаємодія між наукою та реальним виробництвом, президент НААН України Ярослав Гадзало влучно сказав: «Аграрну науку потрібно берегти».

Саме з цією цитатою редакція журналу «АГРО ПЕРСПЕКТИВА» звернулася до інших представників наукової аграрної спільноти.

Отож, чи варто берегти аграрну науку?

ТОЧКА ЗОРУ

Михайло ГЛАДІЙ,

в.о. першого віце-президента НААН України

Ми не тільки повинні берегти, ми повинні розвивати науку, бути серйозним конкурентом не лише всередині держави, але й зовні. Справа в тому, що сьогодні доволі велика експансія іноземних технологій, сортів і порід тварин в Україні. Напрочуд велика конкуренція на ринку. Щоби вижити, наука має дуже серйозно розвиватися. Вітчизняні науковці навчилися досліджувати, впроваджувати. Єдине, чого ми не навчимося ніяк, — конкурувати зі світовими фірмами. Наша академія і вчені програють у цьому плані. Нам потрібно вчитися працювати на світових ринках, рекомендувати свою продукцію та активно конкурувати з іноземною продукцією. За кордоном уміють це робити і мають фінансові можливості рекламувати свою продукцію, а в нас навіть на зарплату інколи не вистачає. Я погоджуюся з президентом: потрібно берегти науку, і додам — плюс розвивати її.

ТОЧКА ЗОРУ

Юрій ЛУПЕНКО,

директор Інституту аграрної економіки

Для формування результативного науковця потрібний тривалий час, що вимірюється не одним десятком років. Учений майбутнього вже почав формуватися, але шлях до пізнання ним істини ще тривалий.

Для аграрної науки, покликаної забезпечувати першочергові потреби людей, непродуктивний розрив неприпустимий. Мабуть, саме це мав на увазі Президент НААН, причому це стосується не лише аграрної, а й усіх галузей науки, без якої немає майбутнього.

На питання, що потрібно зробити, аби представники наукової аграрної спільноти відчували себе елітою АПК, відповім так. Це вибір суспільства. І заслужити його можна конкретними корисними справами. В усі часи визнані вчені користувалися непохитним авторитетом у суспільстві, і не тільки в Україні. Якщо це не так, то або вчені не вчені, або суспільство хворе.

ТОЧКА ЗОРУ

Раїса ВОЖЕГОВА,

директор Інституту зрошуваного землеробства

Я повною мірою розділяю думку: «Науку треба берегти!» Країна без науки — це країна без майбутнього, приречена на деградацію та економічний колапс. Наука — це специфічний вид діяльності, який потребує на початкових етапах вкладання великих коштів, причому ці фінансові інвестиції можна буде повернути через великий проміжок часу — іноді декілька років, що є стримуючим чинником для інвестування з боку комерційних структур, які прагнуть швидкого повернення витрат та великих прибутків. Наприклад, щоб створити сорт або гібрид вченим селекціонерам необхідно працювати 5–7 років, причому витрати на такі роботи становлять сотні тисяч, а іноді — декілька мільйонів гривень. Проте в подальшому новий високопродуктивний сорт за врожайністю, якістю, стійкістю до збудників хвороб буде істотно перевищувати ці показники у «старих» сортів, а значить, матиме підвищений попит на внутрішньому та зовнішньому ринках. Тому після розмноження нового сорту в дослідних господарствах і реалізації великих обсягів насіння агропідприємствам можна отримати прибуток в десятки мільйонів гривен, особливо, якщо експортувати насіння за кордон. Але на початкових етапах наукової роботи обов’язково потрібна підтримка з боку держави, причому всі витрати будуть повністю компенсовані, а результати покращать загальний економічний стан та конкурентоспроможність України на світових ринках.

Фінансування української науки вкрай недостатнє. Так, за даними ЮНЕСКО, витрати на науку в середньому за період 2010–2018 років в Україні становили 0,8% ВВП. Порівняємо: Німеччина та США — по 2,8–2,9%, Фінляндія та Ізраїль — по 3,9–4,4% ВВП.

У статті 48 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» передбачено бюджетне фінансування не менше 1,7% ВВП, проте в 2017 році витрати на науку зменшилися до 0,3% ВВП. Упродовж 2014–2017 років наукові установи Академій працювали в умовах недофінансування: реальне фінансування було в межах 50–70% від запланованого.

ТОЧКА ЗОРУ

Валерій АДАМЧУК,

директор Інституту механізації та електрифікації сільського господар­ства

Аграрна наука була, є і буде, а тим більше для України, де аграрний сегмент — це наскільки вагомий сектор. Ми повинні зрозуміти одну просту річ: якщо тільки перейдемо на варіант наукового забезпечення аграрного комплексу з-за кордону, на тому все і закінчиться.

Будуть закордонне насіння, іноземні гібриди, іноземні породи тварин, імпортна техніка. Можливо, когось із українців візьмуть на роботу іноземні компанії...

Треба розвивати власне: насіння, породи, розробляти машини, і тоді все у нас — українців — буде гаразд.

ТОЧКА ЗОРУ

Антон ГЕРИЛОВИЧ,

заступник директора Інституту експериментальної і клінічної ветеринарної медицини

Аграрна наука Україні потрібна, тому що в центрі реального сектору економіки — аграрний сектор.

Українській науці потрібно допомагати, але, з іншого боку, слід контролювати та відсіювати. Науку треба підтримувати, але не лише шляхом дотацій, а й шляхом селекції. Про що мова: треба відділяти зерна від бур’янів — треба розрізняти реальну науку та випадкових людей у ній.

ВЕЛИКИЙ ШЛЯХ

Історія розвитку НААН

Історія академізації аграрної науки бере початок з 1 листопада 1918 року, коли за наказом міністра земельних справ УНР В. Леонтовича в складі міністерства утворений вчений (науковий) комітет. Діяльність наукового комітету (1918–1927), Науково-консультаційної ради (1928–1930) була спрямована на розбудову соціалістичної моделі розвитку аграрної науки, в основі якої було наукове забезпечення колгоспно-радгоспного сільського господарства.

У 1931 році була створена Всеукраїнська академія сільськогосподарських наук. Її перший президент — академік АН УРСР О. Н. Соколовський. Серед найвизначніших здобутків академічної галузевої науки в цей період слід виділити проведення агроінвентаризації ґрунтів республіки та їхнє широкомасштабне вапнування, а також обстеження та картографування у 3-х та 10-верстовому масштабі територій усіх регіонів українських земель, що входили до складу СРСР.

У виникненні голоду 1932–1933 років радянська влада звинуватила академію, відтак практично весь керівний склад Президії на чолі з першим віце-президентом Сліпанським був репресований.

Після ліквідації академії загальне керівництво галузевим дослідництвом було покладено на Наркома землеробства Ради Народних Комісарів, а організаційні, фінансові та кадрові питання функціонування інституцій здійснював сектор наукових установ у складі 20 співробітників. Мережа науково-дослідних інститутів і станцій Наркомзему УСРР нараховувала тоді 10 інститутів, 18 дослідних станцій, а також низку дослідних полів, опорних пунктів та експериментальних баз науково-дослідних інститутів і станцій.

У 1956 році Рада Міністрів України вдруге відновлює академізацію вітчизняної аграрної науки у вигляді Української академії сільськогосподарських наук на чолі з академіком АН УРСР Власюком.

У 1969 році було створене Південне відділення Всесоюзної академії сільськогосподарських наук ім. В. І. Леніна, якому були підпорядковані 19 науково-дослідних інститутів.

З метою підвищення рівня управління аграрною наукою, поліпшення координації досліджень та їхнього методичного забезпечення організаційна структура академії постійно вдосконалювалася. Так, у 1996 р. було створено науково-методичні центри, а в 1998 році для більш дієвого впливу аграрної науки на розвиток галузі організовано регіональні центри наукового забезпечення агропромислового виробництва.

Сьогодні НААН — головний науково-методичний центр із наукового забезпечення високотехнологічного розвитку галузей агропромислового комплексу нашої держави.

На початок 2018 року Академія об'єднувала 104 дійсних членів (академіки), 109 членів-кореспондентів, 41 іноземний і 24 почесних членів — провідних вчених аграрного профілю. У НААН працює 7247 осіб, з них 3749 науковців, у тому числі 372 доктори наук, 1522 кандидати наук.

Академії безпосередньо підпорядковано 10 національних наукових центрів, 30 інститутів, 10 дослідних станцій, один біосферний заповідник, 150 державних підприємств дослідних господарств і 10 інших організацій. В Академії функціонують 11 наукових об’єктів, які мають статус національного надбання.

НААН має визнаний у світі науковий потенціал і співпрацює з науковими установами 82 країн світу. Реалізація міжнародної співпраці відбувається за схемою формування спільних науково-технічних програм, здобуття грантів, розвитку аграрного бізнесу шляхом комерціалізації завершених наукових розробок, зокрема технологій.

Установи НААН є членами майже 100 відомих міжнародних дослідних центрів і організацій, серед яких: Міжнародна організація з питань продовольства та сільського господарства при ООН (FAO), Міжнародний інститут генетичних ресурсів рослин, Міжнародна асоціація аквакультури, Міжнародний союз ґрунтознавців, Міжнародне протиепізоотичне бюро, Міжнародний центр досліджень і обробітку ґрунту, Міжнародний центр покращання кукурудзи і пшениці, Міжнародне товариство генетики тварин тощо.

Основні надбання аграрних вчених

Розвиток агропромислового комплексу, продовольча безпека країни, збільшення обсягів виробництва конкурентоспроможної продукції та її просування на світові ринки зумовлюються, у тому числі, використанням наукової продукції, створеної Національною академією аграрних наук України (НААН). Перелічити всі досягнення академії та науковців за століття неможливо. Взагалі наукові здобутки дають змогу кожні 15–20 років збільшувати виробництво сільськогосподарської продукції майже вдвічі. Ще у 1989 році Україна зібрала 52 млн тонн зерна. У цьому році, за прогнозами, матимемо врожай на рівні 70 тис. тонн зернових загалом. У 1990-х середній надій на корову складав 3,6 тис. тонн молока, сьогодні це 6 тис. тонн, а окремі господарства — і приватні, і в структурі НААН — уже отримують на рівні 8–9 тис. тонн. Важливо додати, що йдеться про одну породу тварин. Це свідчить про високі результати роботи селекціонерів.

Практично сьогодні все поголів’я тварин молочної та м’ясної худоби, свиней — це на рівні 79–80% вітчизняна селекція. Банк генетичних ресурсів тварин, що зберігається в Академії, налічує понад 14 тис. голів тварин і птиці 32 порід. Установи НААН тваринницького напряму створили 4 молочні породи, 4 м’ясні породи ВРХ, 1 м’ясну породу овець, 3 м’ясні породи свиней, 1 породу яєчних курей, які отримали офіційне визнання, користуються попитом і становлять породну основу сучасного тваринництва.

Якщо говорити про рослинництво, то селекціонери створили нові високоякісні сорти та гібриди з 259 культур, які вирощуються в Україні. Створений Національний банк генетичних ресурсів України нараховує понад 146 тис. зразків рослин. Він оцінюється більш як у 10 млрд USD.

Частка посівів України, зайнятих сортами селекції Академії, становить: по пшениці озимій — 87%, ячменю ярому — 83%, житу — 95%, гречці — 97%, сої — 71%, рису — 97%.

Чи не найважливішим досягненням останніх років стало повернення науки до поля. Установи академії плідно співпрацюють з профільними вітчизняними інституціями, організаціями і фірмами з 55 країн, виконують понад 300 спільних проектів. Щороку наші установи реалізують підприємствам різних форм власності понад 70 тис. тонн добазового, базового та сертифікованого насіння зернових та зернобобових культур (на площу понад 350 тис. га), а також 1,1 тис. тонн батьківських форм кукурудзи, соняшнику, цукрових буряків і сорго; 60–70 тонн насіння овочевих культур; 20 тис. тонн елітного насіння картоплі; 1,5 млн штук саджанців плодових культур; 1,5 млн штук саджанців винограду та інших культур.

Загалом під насінницькими посівами сортів і гібридів нашої селекції на даний час зайнято 117,1 тис. га земель.

Поточні справи установ НААН та науковців

Відповідно до пріоритетних тематичних напрямів наукових досліджень і інноваційної діяльності в установах НААН нині виконуються 1443 фундаментальні, прикладні та пошукові завдання наукових досліджень. Вони стосуються ґрунтових ресурсів, органічного виробництва, використання водних ресурсів, агроекології, захисту рослин, біоенергетичних ресурсів, генофонду рослин, біотехнологій у рослинництві, тваринництві та ветеринарній медицині, епізоотичного благополуччя, харчової та переробної промисловості, аграрної економіки, збереження генофонду порід, кормів, заповідної справи, мікробіології тощо.

З однієї сторони, вітчизняна наука, у тому числі й аграрна, була, є і, переконаний, що буде запорукою майбутнього України як високотехнологічної, демократичної європейської держави. Аграрна наука має чисельну низку досягнень у різних галузях сільського господарства, вчені-аграрії вписали багато славних сторінок у розвиток вітчизняної та світової науки. Наші наукові школи виховали цілу плеяду науковців, досягненнями яких може пишатися будь-яка країна.

З іншої сторони, можна констатувати, що наука та науково-технічна сфера в нашій країні перебувають нині у критичному стані. Держава не надає пріоритету цій сфері, наука фінансується за залишковим принципом. Зокрема, Статтею 48 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» на ці цілі передбачено 1,7% валового внутрішнього продукту (ВВП) країни, а реальні показники такими ніколи не були (у 2016 році — 0,16% ВВП). Під загрозою зникнення опинилися наші визнані у світі аграрні наукові школи, фундаментальні, прикладні й пошукові дослідження, які мають бути основою та живити новими ідеями і розробками галузі землеробства, рослинництва, зоотехнії, ветеринарної медицини, аграрної економіки, переробки тощо. Крім того, умовою розвитку наукових досліджень на сучасному рівні є наявність сучасного наукового обладнання. На сьогодні приблизно 80% наукового обладнання експлуатується більш ніж чверть століття і безнадійно застаріле.

Безумовно, не секрет, що зацікавленість молодих кадрів після завершення магістратури продовжити навчання в аспірантурі та взагалі присвятити своє життя науковій діяльності (не тільки в аграрній науці) в останні роки катастрофічно зменшується. Щороку з науки йдуть кількасот молодих дослідників — найбільш продуктивного віку — 30–40 років. Із кожним роком дедалі інтенсивнішим стає процес відпливу українського інтелекту за кордон. Вік обдарованих емігрантів зменшується, кількість — зростає. Підготовка достойної наукової зміни є загальнодержавною проблемою. Світовий досвід засвідчує, що близько 70% найбільш цитованих публікацій належать ученим віком до 40 років.

У таких умовах пріоритетним завданням стало самостійне фінансове забезпечення установ за рахунок щільнішої співпраці з виробниками, реалізації та впровадження наукових розробок, максимально раціонального використання земельних і технічних ресурсів. Складно, проте вже сьогодні установи НААН загалом за 1 отриману гривню повертають бюджету 2 грн в якості податків та зборів.

Зараз також активно працюємо над пропозиціями до чинного законодавства щодо вдосконалення механізму державної підтримки фермерів, реформування аграрної науки тощо.

Справжній виклик сьогодення для ветеринарної медицини — стан епізоотичної ситуації в державі та сусідніх країнах щодо особливо небезпечних інфекційних захворювань тварин. Сьогодні неконтрольована ситуація щодо африканської чуми свиней (АЧС). Науковці Відділення розробили на рівні світових аналогів та зареєстрували діагностикуми при цьому захворюванні й подали до Держпродспоживслужби України пропозиції з удосконалення діючої інструкції щодо профілактики та боротьби з АЧС.

Стратегія розвитку аграрної науки на наступні 100 років.

Сільське господарство в Україні через 100 років — це, в першу чергу, точне землеробство, екологічно чиста продукція з мінімальними витратами енергоресурсів і використанням останніх досягнень науки та техніки.

Якщо говорити про ближчу перспективу, то зараз учені академії спільно з фахівцями Мінагрополітики розробили проект Концепції реформування аграрної науки на інноваційній основі та Програму її реалізації.

Наше спільне завдання — поглибити поєднання науки з виробництвом, що допоможе Україні реалізувати свою глобальну місію у світовому виробництві харчових продуктів — подвоїть у 3–5 найближчих років ВВП галузі та створить базу сталого розвитку сільських територій України.

Без науки немає майбутнього країни. Але, попри всі складнощі, перспективи аграрної науки, як і вітчизняної взагалі, є.

Українська аграрна наука переживала і складніші часи. Вчені НААН України впевнені: спільними зусиллями ми вистоїмо, зберемо всі здобутки та примножимо їх.

ЖИТТЯ В НАУЦІ

Раїса Вожегова, директор Інституту зрошуваного землеробства, каже, що все життя безпосередньо пов’язане з аграрною наукою. Вона пройшла шлях від аспіранта до директора інституту. Наука — важлива складова життя.

Пані Раїсо, назвіть, будь ласка, головні досягнення аграрної науки (і Вашої установи) за століття.
Національна академія аграрних наук України за період свого 100-річного існування була і є в авангарді розвитку та творчого пошуку вітчизняної аграрної науки. Вагомі наукові досягнення аграрної науки пов’язані з плідною діяльністю багатьох поколінь учених, які проводили масштабні наукові дослідження з широкого кола актуальних для сільського господарства проблем. До головних досягнень Академії за всю історію її існування слід віднести розробку й удосконалення наукових підходів та практичних заходів з оптимізації технологій агровиробництва з адаптуванням їх до несприятливих природних чинників, у тому числі й до глобальних змін клімату, створення високопродуктивних сортів і гібридів сільськогосподарських культур, впровадження зональних систем землеробства, створення новітніх технічних засобів механізації, електрифікації та автоматизації процесів у рослинництві та тваринництві, технологій збереження і відтворення родючості та охорони ґрунтів, використання водних ресурсів та меліорованих земель, розробку теоретичних засад раціонального використання природного й ресурсного потенціалу агроекосистем, біотехнологій промислового виробництва тощо. Академія зберегла та продовжує традиції провідних наукових шкіл, які ґрунтуються на фундаментальних і прикладних дослідженнях з проблем розвитку інноваційного сільського господарства, біологізованих та ресурсоощадних підходах. Завдяки впровадженню нових технологій, сортів і гібридів зернових культур вітчизняної селекції, їх урожайність зросла вдвічі.

Провідними вченими Національної академії аграрних наук України розроблено стратегічну програму «Зерно України», яка передбачає за рахунок наукового обґрунтування й практичної реалізації інноваційних технологій, використання високопродуктивних сортів і гібридів поступове зростання обсягів зерновиробництва до 70–80 млн тонн у 2018–2019 рр., а у 2025 рр. — понад 100 млн тонн.

Діяльність нашого Інституту зрошуваного землеробства НААН безпосередньо пов’язана з розвитком та ефективним використанням штучного зволоження. У другу половину ХХ століття для вирішення проблем, пов’язаних із недостатніми обсягами виробництва рослинницької продукції в посушливій частині Степової зони України було побудовано потужний водогосподарський комплекс, який за безпосередньою участю вітчизняної аграрної науки дозволив перейти від екстенсивного землеробства на новий високотехнологічний рівень — інтенсивного агровиробництва.

За результатами узагальнення багаторічних досліджень вченими Інституту розроблено системи землеробства на зрошуваних землях Південного Степу України, які базуються на науково обґрунтованому використанні інноваційних технологій вирощування сільськогосподарських культур та нормуванні витрат агроресурсів, забезпечують формування високих і якісних урожаїв, стале зростання економічної та енергетичної ефективності, раціональне використання та охорону сільськогосподарських земель, зниження антропогенного навантаження на агроекосистеми. Науково обґрунтовано водоощадні та ґрунтозахисні режими зрошення, структура посівних площ, сівозміни, системи удобрення, обробітку ґрунту та захисту рослин, які забезпечують високу продуктивність рослин і фінансову віддачу для товаровиробників, що ведуть господарську діяльність у зоні функціонування зрошувальних систем Півдня України для гарантованого виробництва продовольчого і фуражного зерна, овочівництва та виробництва кормів з адаптацією до конкретних земельних, ґрунтово-кліматичних і організаційно-господарських умов землекористувачів.

Інститут зрошуваного землеробства — це єдина наукова-дослідна установа в Україні, де створюються сорти і гібриди для зрошуваних умов, адаптовані до агроекологічних умов степової зони вирощування, здатні ефективно використовувати поливну воду, мінеральні добрива на формування одиниці врожаю. Крім того, проводиться масштабна селекційна робота зі створення сортів і гібридів для неполивних умов Південного Степу України, які здатні формувати високі і якісні врожаї за умов дефіциту опадів, високих температур та низької вологості повітря. На сьогодні створено близько 80 високопродуктивних сортів і гібридів зернових, бобових, овочевих, кормових культур, які займають площі понад півмільйона гектарів сільськогосподарських угідь в Україні. За результатами багаторічних досліджень розроблені методи ідентифікації селекційного матеріалу за ознаками адаптивності та методи підбору для схрещувань із метою отримання сортів і гібридів з широким адаптивним потенціалом.

Розроблено інноваційну технологію насінництва картоплі для умов зрошення півдня України шляхом одержання вихідного матеріалу, отриманого поєднанням біотехнологічних методів оздоровлення та методу двоврожайної культури. При цьому насіннєвий матеріал вирощується в культурі in vitro, проводиться відтворення насіннєвої картоплі вищих категорій унікального поєднання біотехнологічних методів оздоровлення вихідного матеріалу та методу двоврожайної культури при польовому репродукуванні.

Що для Вас аграрна наука в Україні і наскільки, з Вашої точки зору, буди представником аграрної когорти престижно?
Усе моє життя безпосередньо пов’язане з аграрною наукою, в якій я пройшла шлях від аспіранта до директора Інституту. Тому наука — це важлива складова мого життя, мого розвитку як особистості та вченого. Дійсно, якщо взяти суспільний рівень, то престижно бути навіть кандидатом наук або, як тепер класифікують цей науковий ступінь, — «доктором з філософії». А бути доктором наук, професором, академіком — це найпрестижніші позиції суспільного розвитку. Проте за останні десятиліття престижність наукової роботи, вчених ступенів і звань суттєво зменшилася, що пов’язано з низкою факторів. Так, результативність наукової праці істотно залежить від оцінки суспільством ролі науки у функціонуванні і розвитку держави, головним чином від того, наскільки досягнення науки, винаходи і розробки є корисними для країни, сприяють зростанню економічного потенціалу вітчизняних підприємств та підвищенню рівня життя суспільства. Недостатній рівень використання вітчизняних наукових розробок в реальному секторі економіки України обумовлює формування помилкового уявлення суспільства щодо ефективності діяльності вітчизняної аграрної науки. Тому важливим аспектом наукової діяльності повинні стати заходи з підвищення престижу наукової роботи, належне інформування громадськості про теоретичні та практичні результати досягнень, впровадження розробок у виробництво, вирішення нагальних проблем агросфери тощо.

Важливе значення мають популяризація науки та широке представлення через різноманітні засоби масової інформації результатів досліджень, їх переваг з існуючими закордонними технологіями та сортозразками, економічної і енергетичної ефективності, ресурсозбереження та зниження антропогенного навантаження. Необхідно посилити роботу з обміну інформацією між вченими та суспільством шляхом збільшення кількості та якості наукових і практичних заходів — конференцій, семінарів, форумів, Днів поля, круглих столів, виставок тощо, які необхідно спрямувати на ознайомлення широкої громадськості з результатами науково-дослідної роботи вітчизняних учених як на регіональному, так і на державному та міжнародному рівнях.

Чи затребувані надбання наукових установ НААН у реальному виробництві та яким чином можна посилити співпрацю науковців і виробників?

Так, основними напрямами діяльності нашого Інституту є розробка та впровадження новітніх, адаптованих до посушливих умов зони, систем зрошуваного і неполивного землеробства, теоретичне обґрунтування раціонального природокористування, збереження родючості ґрунтів і навколишнього середовища, відповідно до яких створено і впроваджується у виробництво науково-обґрунтована структура посівних площ, сівозміни різної спеціалізації, ґрунтозахисні енергозберігаючі системи обробітку ґрунту та удосконалені технології вирощування сільськогосподарських культур на зрошуваних землях Херсонської, Миколаївської, Одеської, Запорізької, Луганської, Донецької, Дніпропетровській областях на площі понад 500 тис. га.

У співпраці з вченими Інституту водних проблем і меліорації НААН, за участю фахівців Херсонського державного аграрного університету розроблено «Комплексну Програму розвитку зрошення та поліпшення екологічного стану сільськогосподарських угідь і сільських населених пунктів Херсонської області». Співробітники Інституту брали активну участь у розробці та реалізації програм «Зерно Херсонщини», «Овочі Херсонщини», «Насіння Херсонщини» та ін. Розробки вчених Інституту увійшли до «Перспективного плану збереження і підвищення родючості ґрунтів Херсонської області на 2006–2015 рр.», реалізація якого має не тільки важливе господарсько-економічне значення, але й еколого-меліоративну спрямованість.

У Державному реєстрі сортів рослин, придатних до поширення в Україні, знаходиться понад 70 сортів та гібридів селекції Інституту, адаптованих до зрошуваних умов вирощування. Зокрема сорти пшениці озимої селекції нашого Інституту з успіхом вирощуються в Туреччині, оскільки мають високий адаптивний потенціал до підвищених температур і характеризуються максимальним рівнем окупності витрат поливної води та мінеральних добрив.

В умовах Південного Степу України широкого розповсюдження набула нова ресурсозберігаюча система удобрення сільськогосподарських культур, яка забезпечує зниження витрат на придбання і внесення добрив (на 24–72%) порівняно із загальновизнаними нормами. Масштабне виробниче впровадження наукових розробок Інституту зрошуваного землеробства НААН підтверджує їх високу економічну ефективність з отриманням з одного гектара сівозмінної площі в середньому 9,1–12,8 т/га кормових одиниць, 8,5–10,0 тис. грн умовно чистого прибутку за рівня рентабельності 128–144%. За рахунок нормування витрат ресурсів досягається економія поливної води, мінеральних добрив, паливно-мастильних матеріалів на 15–30%.

Оцініть потенціал молодих науковців, які будуть розвивати та піднімати на вищий щабель аграрну науку.

Ефективне функціонування сучасної науки, в тому числі й аграрної, можливе лише за умов розвитку наукових шкіл і балансу між поколіннями — досвідом і напрацюваннями вчених-корифеїв та енергією і новими поглядами молодих науковців. Наприклад, у нашому Інституті працюють молоді вчені, які проводять дослідження з використанням сучасних методів і світових комп’ютерних технологій, досконало володіють англійською мовою, мають публікації у провідних міжнародних журналах з індексуванням у наукометричних базах Web of Science та інших. Проте їх кількість недостатня, що пов’язано з фінансовим забезпеченням і дуже низькими зарплатами та аспірантськими стипендіями. Багато молодих вчених, попрацювавши в науковій сфері 1–2 роки, а деякі одразу після захисту дисертацій, унаслідок низької оплати праці, звільняються і переходять працювати в комерційні підприємства, оскільки там зарплати в 2–3 рази вищі, виплачуються бонуси, надають службовий транспорт і забезпечують житлом. Окрім того, великою проблемою не тільки для науки, а в цілому для розвитку України, є міграція молоді за кордон. Причому цей процес починається ще на стадії школи, коледжу та університету, коли найкращих дітей та юнаків запрошують на навчання європейські та інші навчальні заклади, безкоштовно забезпечують їх житлом, надають стипендії, а після завершення навчання залишають працювати у своїх країнах. Тобто, ми втрачаємо найкращий інтелектуальний потенціал молоді, яка б могла реалізуватися в Україні, продуктивно працювати вдома, але змушена іммігрувати і працювати на науку та економіку інших країн.

В Україні історично сформувався потужний науковий потенціал із власними традиціями і методологічними підходами, проте сьогодні ми, на жаль, його поступово втрачаємо, що пов’язано, в першу чергу, з кадровим складом і забезпеченістю наукових установ молодими кадрами. Дуже низькі аспірантські стипендії та зарплати науковців — на рівні не надто кваліфікованих працівників, відлякують талановиту молодь, яка не йде у вітчизняну науку. При цьому втрачається науковий потенціал держави, різко знижуються конкурентоспроможність у світовому вимірі та ефективність функціонування наукової сфери України. Економічні проблеми та кризові явища в суспільстві негативно позначаються на науковій сфері нашої держави. Тому важливими заходами для підвищення ефективності наукової діяльності в Україні є збереження нарощування наукового потенціалу за рахунок приваблення молоді в наукову сферу. На рівні держави необхідно вирішувати проблеми кадрового забезпечення вітчизняної науки молодими вченими, у першу чергу, за рахунок підвищення стипендій і зарплат, впровадження державних програм забезпечення житлом або пільгового кредитування, забезпеченість наукових установ сучасними приладами та технічними засобами тощо.

Ваші відчуття в день святкування 100-ліття НААН.

Це подвійні відчуття! З одного боку, це святковий натрій, радість і гордість за наукові здобутки вчених-аграріїв, одержані результати нашої роботи — нові сорти і гібриди, інноваційні технології вирощування сільськогосподарських культур, подяка виробничників за впровадження наших вагомих наукових результатів. З іншого боку — це неприємні відчуття щодо недостатнього фінансування вітчизняної науки, про що я вже казала вище. Проте, враховуючи, що процес наукового пізнання та розвитку науки є безперервним, ми не повинні зупинятись і будемо продовжувати свою наукову роботу для вирішення великої кількості актуальних проблем сільського господарства. Так, у галузі меліорації та зрошуваного землеробства до основних пріоритетних завдань аграрної науки на найближчу перспективу слід віднести розширення й поглиблення досліджень із розробки інноваційних способів штучного зволоження, включаючи мікродощування, поверхневе та підґрунтове краплинне зрошення. Важливе теоретичне значення має обґрунтування наукових засад з адаптації систем землеробства до глобальних змін клімату з урахуванням регіональних ґрунтово-кліматичних та господарсько-економічних чинників, розробка та впровадження у виробництво новітніх ресурсозберігаючих, екологічно безпечних способів обробітку ґрунту та протиерозійних заходів. Продовження високоефективної селекційної роботи для створення сортів і гібридів культур для зрошуваного і неполивного землеробства, які адаптовані до сучасних кліматичних та агровиробничих умов. Розробка та масштабне впровадження у сільськогосподарську науку і практику сучасних ГІС-технологій, інноваційних методів моделювання та обробки експериментальних даних, створення сучасних комп’ютерних систем і спеціального програмного забезпечення для управління агровиробничими процесами на рівні поля, сівозміни та господарства.

ПРО НАУКУ…ВІДВЕРТО

Ярослав Гадзало, Президент НААН України, розмірковує про вплив науки на аграрний сектор країни.

Назвіть, будь ласка, головні досягнення аграрної науки за століття.

Аграрна наука протягом 100 років зробила дуже багато для розвитку аграрного сектору нашої держави. Фактично лише останні 10–15 років ринок відкритий, і до нас завозяться нові сорти та гібриди в основному 4 базових культур: кукурудза, ріпак, соя, соняшник. Протягом цих багатьох десятиліть вирощувалися всі сорти і гібриди вітчизняної селекції. Вже у 1989 році Україна зібрала 52 млн тонн зерна.

Практично сьогодні все поголів’я тварин молочної та м’ясної худоби, свиней — це на рівні 79–80% вітчизняна селекція. І ми сьогодні переконуємося в тому, що селекціонери працюють ефективно, бо окремі приватні господарства і господарства системи НААН доять на рівні 8–9 тис. літрів молока на корову. Це свідчить про досить-таки високий потенціал і професійний рівень наших селекціонерів та генетиків.

Оцініть потенціал молодих науковців, які будуть розвивати та піднімати на вищий щабель аграрну науку.

Сьогодні потенціал молодих учених у НААН складає 1235 осіб, із них 17 — докторів наук, 325 — кандидатів наук, майже 500 навчаються у докторантурі та аспірантурі.

Звичайно, треба робити все для того, щоб підняти заробітну плату, щоби молоді фахівці не шукали роботу, а могли гідно працювати і заробляти в наших установах. Де керівники спромоглися вирішити квартирне питання, поселення в готелях чи гуртожитках, які належать науковим установам, звичайно, там краща кадрова політика. У цілому дуже складно втримати молодих вчених на невисокій зарплаті. Отримавши ступінь кандидата або доктора, багато хто переходить до комерційних установ. Це проблемне питання, яке ми намагаємося вирішувати власними силами, шукаємо шляхи.

Що для Вас аграрна наука в Україні й наскільки, з вашої точки зору, бути представником аграрної когорти — це престижно?

Бути науковцем — це дуже складно, але той, хто хоче працювати, має непогані результати. Це особливо стосується селекціонерів. У нас дуже сильна школа в Дніпропетровському Інституті зернових культур, школа Селекційно-генетичного центру в Одесі, в Інституті рослинництва імені Юр’єва в Харкові. Тут молодь, поглинаючи досвід старшого покоління, легше знаходить себе, отримує відповідні зарплати і дивіденди від впровадження своїх розробок. Тому є тут над чим працювати, звичайно, але в молоді сьогодні є можливість вчитися у найкращих.

Якою Ви бачите стратегію розвитку аграрної науки на наступні 100 років?

Наукові здобутки дають змогу кожні 15–20 років збільшувати виробництво сільськогосподарської продукції майже вдвічі. Ми можемо прослідкувати це по досягненнях наших селекціонерів у рослинництві. За 20 років урожайність зернових збільшили практично вдвічі. У тваринництві, якщо в 90-і надій на корову складав 3,6 тис. л, то сьогодні в середньому — 6,5 тис. л на корову. Це ті ж самі породи, але селекціонери постійно їх удосконалюють. Це дуже кропітка робота.

Сьогодні ми бачимо, що перспектива — за органічним виробництвом продукції, за розвитком фермерства, за точним землеробством. Це пов’язано з науковими досягненням не тільки в аграрній, але й в інших сферах — IT, космічних технологіях із можливостями визначення якості ґрунтів, вологозабезпечення тощо. Це пов’язано також із розвитком систем зрошення для Півдня України, осушення Поліської зони і загалом з ефективним регулюванням водного режиму. Дуже важливим є мікрокрапельне зрошення, яке пропонують учені вже років 20. Глобальний тренд майбутнього — створення штучних продуктів харчування. Ми, мабуть, не скоро до цього дійдемо, бо це дуже складно і залежить від досягнень нанотехнологій і комп’ютерних технологій, але перспективи дуже великі. Наведу приклад. Ще 5–10 років тому ми говорили про 50–60 млн тонн зерна, цього року Україна, за прогнозами, збере врожай на рівні 70 млн тонн. Я думаю, що буквально в найближчі 10 років Україна буде вирощувати 100 млн тонн зерна в цілому.

Звісно, стратегія розвитку має передбачати комплексний розвиток: сівозміни, добрива, системи захисту та вологозабезпечення. У комплексі це матиме відповідний ефект. Тисячі видів харчової продукції в нас ще не виробляються, у цьому також є величезна перспектива. Я думаю, що сільське господарство в Україні через 100 років — це, у першу чергу, точне землеробство, екологічно чиста продукція з мінімальними витратами енергоресурсів і використанням останніх досягнень науки та техніки.

ПРО ЕПОХУ

Михайло Гладій, в.о. першого віце-президента НААН України, каже, що 100 років НААН - ціла епоха, в якій тісно переплелися наука та виробництво.

Пане Михайле, Ваші відчуття напередодні святкування 100-річного ювілею НААН?

Найкращі відчуття. 100 років — це ціла епоха, навіть дві епохи. Аграрна наука мала честь за 100 років зробити дуже багато в цілому для українців, для нашої держави. Перш за все, це впровадження передових технологій у виробництво. Я вважаю, що наука дуже багато зробила. Левова частка досягнень, які є в сільському господарстві України, — це вкладення аграрної науки. Це і зернові культури, олійні, тваринництво. Сьогодні ми займаємо чільне місце в Європі, у світі за окремими культурами. Скажімо, входимо до п’ятірки лідерів за зерновими та олійними. Науковці нашої академії зробили для цього дуже багато.

Оцініть потенціал молодих науковців, які будуть розвивати аграрну науку.

На жаль, молоді науковці неохоче сьогодні займаються серйозною наукою, тому що економічна ситуація в державі складна, і відношення до науки не таке, яке б мало бути: низька зарплата, немає дивідендів для розвитку науки і молодь, яка має бажання займатися наукою, шукає реалізації свого наукового потенціалу в інших сферах. Сьогодні, щоби займатися наукою, особливо молодим спеціалістам, потрібно бути справжніми фанатами. Знати, що поруч є галузь, яка оплачує роботу набагато більше, і залишатися в науці. Є ціла наукова громада: нас — 216 академіків, членів академії, це досвідчені науковці, які супроводжують молоде покоління. Я думаю, частково вони залишаться. Не завжди буде складна економічна ситуація, колись до науки буде зовсім інше ставлення. Я думаю, що молоді науковці, які пройдуть певні фільтри, залишаться і будуть розвивати нашу науку та впроваджувати інновації в виробництво.

Що для вас аграрна наука? Наскільки престижно сьогодні бути її представником?

По-перше, Україна — це аграрна держава, тому аграрна наука і наша академія є визначальними в цьому аспекті. Усе, що впроваджується в сільському господарстві, у переробці, аграрній сфері загалом, — це передові технології, які розробляють наші вчені. Це сорти пшениці, соняшнику, породи ВРХ, українські породи нетелів конкурентоздатні й не гірші, наприклад, голландських, датських або німецьких. Рівень достатньо високий. Я не буду називати всі напрями, але наука вкладає дуже багато своїх, так би мовити, наукових дивідендів у розвиток аграрної сфери в нашій державі. Я вважаю, якщо країна аграрна, то, значить, аграрна наука є чи не основною.

Назвіть, будь ласка, основні досягнення аграрної науки за 100 років.

Перш за все, якщо брати рослинництво, наші сорти відомі на весь світ. І я вважаю, що це величезне досягнення. У тваринництві можна назвати українську білу породу свиней. На базі цієї породи в усьому світі вироблялася чи досліджувалася ціла низка гібридів. Тобто, частка крові наших свиней присутня майже у всіх породах, це має велике значення. Ми займаємо передові позиції з насіння соняшнику. Так само і з технології вирощування ВРХ ми посідаємо чільне місце. За цей час ми досягли дуже багато, запропонували різні підходи до цього напрямку — це вклад української науки.

Чи затребувані досягнення установ НААН у реальному виробництві? Яким чином можна посилити співпрацю?

Практики і виробники використовують наші породи тварин майже на 80%, це наші дослідження. Так само наші сорти пшениці, олійних культур, цукрового буряку. Дослідження і виробництво сортів та гібридів дають можливість отримувати кращі результати. Тому наші науково-дослідні інститути мають серйозні контракти з виробництвом, за якими не лише продають насіння провідних сортів, але й супроводжують цілі технології, де контролюють наші спеціалісти, роблять відповідні прогнози, дають рекомендації. Це дійсно переплітання науки та виробництва.

ГОРДИЙ ЗА НАУКУ

Директор Інституту аграрної економіки Юрій Лупенко часто відповідає на запитання журналу «Агро Перспектива». Про сто років НААН України теж вирішили поговорити з академіком.


Що є для Вас аграрна наука в Україні? Наскільки, з Вашої точки зору, бути представником аграрної когорти престижно?

Аграрна наука здебільшого асоціюється з прикладною, з необхідністю щоденно давати практичні результати для виробництва. Однак прикладні наукові розробки швидко вичерпуються без фундаментальних, на яких вони базуються.

Для мене аграрна наука — не тільки сфера, у якій я працюю, а й гарантія збереження довкілля для наступних поколінь, безпечного проживання, повноцінного харчування, примноження ресурсів для життя і багато іншого.

Буду відвертим: фізики, особливо теоретики, наприклад, із деякою іронією ставляться до аграрної науки. Однак, ця іронія доброзичлива, з розумінням ролі науки для розвитку сфери, яка їх годує.

З іншого боку, аграрна наука не дуже багаточисельна: у НААН трохи більше 6 тисяч з 34 тисяч українських дослідників. Більшість науковців завжди у полі зору прискіпливих і вимогливих аграріїв-практиків. Для мене особисто навіть просто працювати з хліборобами престижно, а бути причетним до їх успіхів — велика честь.

Назвіть, будь ласка, головні досягнення аграрної науки за століття.

Для кожного з нас досягнення науки асоціюються, насамперед, із можливостями якнайширшого їх використання. Звичайно, більшість досягнень вітчизняної аграрної науки за 100 років існування академії пов’язані з новітніми технологіями, створенням нових сортів, порід, продуктів, започаткуванням нових напрямів, форм і методів досліджень та ін.

Мені, як економісту, важко віддати першість серед таких досягнень, як створення шедеврів світової селекції — сортів озимої пшениці Українка і Миронівська 808, чи утвердження української школи цитогенетики як класичної у світі, виведення української степової білої породи свиней чи розробка методології радіаційного моніторингу навколишнього середовища тощо.

Стосовно аграрної економічної науки відзначу розробку наукових засад визначення собівартості сільськогосподарської продукції (1958–1960), запровадження гарантованої грошової оплати праці в колгоспах (1964), земельного кадастру (1974), нормативної грошової оцінки сільськогосподарських земель (1995), трансформації аграрного сектору економіки до ринкових умов господарювання (1989–2005) та ін.

Звичайно, сьогодні запровадження грошової оплати для колгоспників замість натуральних трудоднів чи розробка земельного кадастру сприймаються інакше, однак на той час це були революційні розробки. Так само, як і методологія аграрної реформи, — в умовах повної відсутності теорії та практики трансформації усуспільненої соціалістичної економіки до приватно-власницької капіталістичної.

Ваші відчуття в день святкування 100-ліття НААН України.

Ювілеї завжди є приємною подією і вагомою підставою для оцінки пройденого та визначення планів на майбутнє. Для мене ювілей НААН є підставою для гордості за нашу вітчизняну науку, за правильний вибір українців у 1918 році, за нашу країну, яка має таке потужне наукове товариство.

Для України — визнаної у світі житниці, з безперечним визнанням українця як кращого хлібороба — наявність такої академії дуже важлива. Маємо знайти джерела примноження існуючого потенціалу, забезпечити нові відкриття задля задоволення зростаючих потреб населення в аграрній продукції.

Факт 100-річної історії аграрної академії є свідченням мудрості українців, які зберігають надбання попередніх поколінь. Переконаний, що наступні покоління будуть відзначати і більш вагомі дати, адже наука вічна.

Оцініть потенціал молодих науковців, які будуть розвивати та піднімати на вищий щабель аграрну науку.

Вітчизняна наука переживає не найкращі часи. Нині перед людиною відкриті практично безмежні можливості для самореалізації, і вибір на користь науки роблять здебільшого ентузіасти, навіть фанатики дослідницької справи. Для молодих науковців дуже мало реальних стимулів розпочати тривалий і нелегкий шлях до наукових вершин.

Проте нинішньому поколінню вчених вдалося сформувати наукові школи, які зберегли продуктивний потенціал. Проблема більше в тому, що не в усіх таких школах є наступність, а в перспективних молодих дослідників — бажання працювати за конкретним напрямом.

Загалом молодь у аграрній науці є, і досить перспективна. Наприклад, в Інституті аграрної економіки за останні п’ять років частка науковців віком до 40 років зросла з 33 до 47%. Саме ці науковці активно інтегруються до світової наукової спільноти, співпрацюють із зарубіжними вченими, публікуються в іноземних виданнях.

Тобто, потенціал є, і якщо його підкріпити матеріально і фінансово, то очікуваний вищий щабель аграрної науки не за горами.

15.11.2018 Обсудить статью



АГРАРНАЯ НЕДЕЛЯ В ЦИФРОВОМ ФОРМАТЕ



ЧИТАЙТЕ ON-LINE


ТЕХНОЛОГИЯ ВЫРАЩИВАНИЯ ГИБРИДОВ КУКУРУЗЫ

НовостиНовости-ЭКОНОМИКА - Новости-АГРОБИЗНЕС - Новости-ПОТРЕБРЫНОК - Новости-КОМПАНИИ - Новости-ЗА РУБЕЖОМ - Новости-ДОСУГ
ПубликацииИтоги недели - Актуальная статья - Законодательство - Пресс-релизы - Анонсы - Досье - Семена - Бизнес-справка
ПодпискаАграрная неделя - Агрообзоры - Продукты
РекламаРеклама в журнале - Реклама на сайте
ПроектыКЛУБ KUHN - ФОРУМ "AGRO-2013" - МОЛОЧНЫЙ МИР-2008 - УДОБРЕНИЯ-2010 - КОНКУРС. АГРОБАНК
Выставки
Для клиентовАгро Перспектива - Аграрная Неделя - «Агро Новости» Daily - «Зерно & Цены» - Агро+ «Зерно» - Агро+ «Зерно» (Monthly) - Агро+ «Масличные» - «Масличные & Цены» - Масличные (Monthly) - АГРО+ Молоко (Weekly) - «Молоко & Цены»  (Daily) - АГРО+ Молоко (Monthly) - Агро+ «Сахар» - «Сахар & Цены» - АГРО + Сахар (Monthly) - Агро+ «Мясо» - АГРО + Удобрения - Прайс Агро - Цены и торговля
АГРО ТВПЕРСПЕКТИВА - КРАЩИЙ ГОСПОДАР - СІЛЬСЬКИЙ ЧАС - АГРОКОНТРОЛЬ - МИНСЕЛЬХОЗ РОССИИ - ДРУГОЕ
О НАСО нас - Контакты - Наши вакансии - Новости сайта - Сервис сайта
СовЭкон. Анализ российских аграрных рынков с 1991 г. СовЭкон. Анализ российских аграрных рынков с 1991 г.
2002 -2018 © ООО «Аграрика»
Все права защищены. Копирование и использование материалов разрешается
только с указанием гиперccылки на сайт www.agroperspectiva.com,
как на источник информации.