На главную страницу  На главную страницу     Поиск по сайту  Поиск по сайту     Написать письмо  Написать письмо     Карта сайта  Карта сайта
Агро Перспектива
Мы есть на: 
   

АГРОФОТО

ДЕНЬ ПОЛЯ LOZOVA MACHINERY
 


Главная > Публикации > Актуальная статья

ПОДАТКОВІ ПОДАРУНКИ

Леонід Тулуш, завідувач відділу податково-бюджетної політики Інституту аграрної економіки погодився оцінити положення

Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України

та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»

(від 28 грудня 2014 року N 71) в частині змін в оподаткуванні сільгосппідприємств.

Законом України № 71-VIII суттєво змінюються правила оподаткування, в тому числі і для суб’єктів агропромислового виробництва.

Положення Закону № 71 направлені на подальше реформування податкової системи в Україні, її адаптацію до європейської практики, вдосконалення процедур податкового адміністрування, забезпечення більш раціонального перерозподілу податкового навантаження між окремими категоріями економічних суб’єктів, спрощення податкового обліку.

Зміни у механізмі справляння фіксованого сільгоспподатку (ФСП)

З 1 січня 2015 року зазнав змін порядок застосування спеціального режиму оподаткування доходів сільгосппідприємств

Зміна назви податку

Формально ФСП припиняє своє існування — з 1 січня 2015 року податку з такою назвою вже не існуватиме — дію глави 2 розділу XIV ПКУ, яка регламентувала порядок застосування даного спеціального податкового режиму, відмінено.

Законом №71 передбачено для сільгосппідприємств — колишніх платників ФСП — виділення окремої (четвертої) групи платників єдиного податку, із можливістю застосовування спрощеної системи оподаткування (у специфічній формі — на основі грошової оцінки землі, — як це здійснювалось у 1999–2014 рр., коли функціонував ФСП).

Відповідно, колишні платники ФСП з 1 січня 2015 року стануть платниками єдиного податку — для них буде сформовано окрему групу даного різновиду обов’язкових платежів державі зі спеціальними умовами справляння, практично ідентичними за умовами справляння із ФСП.

Разом з тим, зміни у механізмі справляння єдиного податку полягають у об’єднанні чотирьох колишніх груп, які передбачали функціонування податку в адвалерній формі (з третьої по шосту), в одну (третю) групу платників податку. Ставки єдиного податку в адвалерній формі, порівняно зі ставками для колишніх третьої та п’ятої груп знижено із 5 до 4 % — для неплатників ПДВ, та із 3 до 2 % — для суб’єктів, які окремо сплачуватимуть ПДВ. Також передбачено застосування реєстраторів розрахункових операцій для платників другої та третьої груп, крім тих суб’єктів, що здійснюють діяльність на ринках або через засоби пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі.

Підтвердження права власності/користування земельними ділянками

Змінами, внесеними до пункту 14.1.235 ПКУ передбачено, що права власності/користування земельними ділянками у платників єдиного податку четвертої групи повинні бути оформлені та зареєстровані відповідно до законодавства. Та ж сама фраза дублюється і у новому пункті 2921.1 статті 292 1 ПКУ. У колишній редакції ПКУ (до 1 січня 2015 року) подібна норма була відсутня, проте передбачалось, що при подачі (у складі податкової звітності) відомості (довідки) про наявність земельних ділянок необхідно було зазначати відомості про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі й про кожний договір оренди земельної частки (паю) (зазначена норма збереглась і у новій редакції розділу XIV ПКУ.

Необхідність підтвердження права власності/користування земельними ділянками для платників ФСП була серйозною проблемою в останні роки, оскільки договори оренди земельних часток (паїв) реєструвались дуже повільно із незалежних від платників податку причин. Відсутність же у державних реєстрах (кадастрах) відповідної інформації про приналежність земельної ділянки (реєстрації договору оренди) давала підстави контролюючим органам не вважати вирощену на таких ділянках продукцію як власновироблену платником ФСП, що ставило під загрозу саму можливість застосування даного спецрежиму оподаткування (внаслідок недотримання частки сільгосп-товаровиробництва).

Свого часу, при виникненні даної проблеми у 2012 році, Вищим адміністративним судом України на її врегулювання було підготовлено інформаційний лист від 28.12.2012 № 2614/12/13–12. У ньому ВАСУ, зокрема, звертав увагу на те, що у Податковому кодексі України не було деталізовано вимог щодо правового титулу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільгоспугіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

На думку, ВАСУ податкове законодавство не містило вимог щодо державної реєстрації договору оренди земельної ділянки (паю) у якості обов’язкової ознаки для кваліфікації відповідної ділянки як такої, що знаходиться у користуванні сільськогосподарського товаровиробника.

Відповідно, ВАСУ робились висновки про те, що:

 — дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва;

 — продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником ФСП в юридичної та/або фізичної особи, є сільгосппродукцією в розумінні глави 2 розділу XIV ПКУ незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки, а відповідно, така продукція повинна враховуватися при визначенні частки сільгосптоваровиробництва у розмірі 75 відсотків, необхідної для набуття та підтвердження особою статусу платника сільгосптоваровиробника.

 — відсутні будь-які правові підстави для розмежування сільгосппродукції на ту, що отримана на належно оформлених земельних ділянках, право оренди яких зареєстровано, та на ту, що вирощена на ділянках, оренда чи інше право користування якими оформлені з недоліками.

На жаль, після внесення аналізованих змін до Податкового кодексу України, якими чітко визначено необхідність підтвердження права власності/користування земельними ділянками у платників єдиного податку четвертої групи відповідно до законодавства, наведена позиція ВАСУ втрачає свою актуальність. Варто надіятись, що таких проблем з реєстрацією договорів оренди земельних паїв, які були у попередніх роках (особливо у 2012–2013 рр.), із незалежних від товаровиробників причин вже не виникатиме і вони зможуть оперативно оформити відповідні права користування земельними ділянками, які включаються до розрахунку єдиного податку і забезпечить можливість перебування на спеціальному режимі оподаткування доходів від сільськогосподарської діяльності.

Індексація бази оподаткування

З 1 січня 2015 року відповідно до норм нової статті 2921 ПКУ базою оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи (сільгосппідприємств) виступає нормативна грошова оцінка одного гектара сільгоспугідь з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1  січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІ ПКУ (що застосовується при справлянні плати за землю).

До 2015 року база оподаткування (нормативна оцінка сільгоспугідь) для цілей справляння ФСП не індексувалась, проте із 1 січня 2015 року вже було передбачено її індексацію іншим Законом України — «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 р. N 1166. Відповідно, незалежно від прийняття Закону №71, база оподаткування ФСП усе одно б підлягала індексації з 1 січня 2015 року.

Варто відзначити, що індексація нормативної грошової оцінки для цілей справляння ФСП — об’єктивна необхідність, оскільки сума податку в останні роки стала сприйматись як суто символічна (таблиця).

Порівняльний аналіз ставок ФСП (2014 р. до 2005 р.)*

Показники

2005

2014

2014 до 2005,%

Середній розмір податку з гектара угідь:

 — абсолютна сума, гривень

7,0

5,9

84,0

 — «доларовий еквівалент», дол. США

1,4

0,35

25,0

 — «зерновий еквівалент», кг пшениці

16,7

3,0

18,0

Відношення ФСП до земельного податку, %

60,8

27,6

45,1

Рівень оподаткування ФСП, :

     

 — середньої виручки з 1 га

0,4

0,1

24,7

 — середнього прибутку з 1 га

4,2

0,92

21,1

* 2005 р. — перший рік функціонування ФСП в «оновленій» формі. 1 За даними офіц. статистики за 2013 р.

Ставка ФСП була зафіксована фактично у специфічному вигляді (за умов незмінності бази оподаткування) ще у 1999 році на основі показника нормативної грошової оцінки сільгоспугідь середини 1995 року. Зважаючи на інфляційні процеси та девальвацію національної валюти, така специфічна ставка податку абсолютно втратила свій економічний зміст.

Як наслідок, фіскальне значення ФСП суттєво знизилось, сам податок перестав виконувати як фіскальні, так і регулюючі завдання, оподаткування доходів сільгосппідприємств стало суто формальним.

Проведений аналіз показує, що частка надходжень від ФСП знизилась у 2014 р.:

 — у загальній сумі податкових надходжень від сільгосппідприємств — до менш як 3 % (загалом у податкових надходженнях до Зведеного бюджету України — до сотих часток відсотка (0,03 %));

 — у загальній сумі податкових надходжень до місцевих бюджетів — до менш як 0,1 % (якщо ще в середині двохтисячних надходження від ФСП займали до 5–6 % в  окремих сільських бюджетах, то у 2013–2014 рр. вони не перевищують 1 %, а у більшості сільських бюджетів становлять лише десяті частки відсотка.

Індексація бази нарахування ФСП (ЄП 4 групи) обумовить збільшення сум ФСП з гектара сільгоспугідь у понад шість разів. Так, якщо нормативна грошова оцінка ріллі для цілей справляння ФСП, зафіксована станом на 1.07.1995 року, становила в середньому по Україні 3,7 тис грн., то відповідний показник на 1.01.2014  року становив 20,6 тис грн., а станом на 1.01.2015 року, з урахуванням рівня інфляції за 2014 рік, він перевищить 25,7 тис грн. — зростання складе у більш як 6,5 разів.

При цьому варто враховувати, що з 2015 року внесено зміни у формулу розрахунку коефіцієнта індексації (таблиця).

Порядок індексації нормативної грошової оцінки земель (п. 289.2 ПКУ)

до 1 січня 2015 року

з 1 січня 2015 року

Кi = [І — 10] : 100,

де І — індекс споживчих цін за попередній рік,%.

У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 %, він застосовується із значенням 110.

Кi = І : 100,

де І — індекс споживчих цін за попередній рік, %.

У разі якщо індекс споживчих цін не перевищує 110 %, він застосовється із значенням 100.

Індекс інфляції, зафіксований Держкостатом за 2014 р. — 124,9 %

Коефіцієнт індексації

(124,9–10) : 100 = 1,149

Коефіцієнтаіндексації

124,9: 100 = 1,249

Як видно з таблиці, різниця у підходах є досить відчутною — у другому варіанті база оподаткування збільшиться не на 15 %, а на 25 %.

Зміна ставок ФСП

Ставки ФСП, як вже наголошувалось, не змінювались протягом тривалого часу:

 — з початку справляння ФСП (з 1.01.1999 року) базова ставка для ріллі становила 0,5 % від грошової оцінки сільгоспугідь;

 — після виключення соцвнесків зі складу ФСП (із 1.01.2005 р.), ставку податку для ріллі відповідно знизили на 70 % — до 0,15 %.

Для сільгосппідприємств, що спеціалізуються на виробництві (переробці) продукції рослинництва на закритому ґрунті ставка була майже у сім разів вищою і становила 1 % від грошової оцінки сільгоспугідь.

З 1 січня 2015 року ставки єдиного податку 4 групи збільшено втричі :

 — для ріллі — з 0,15 до 0,45 %;

 — для земель водного фонду — із 0,45 до 1,35 %;

 — для сільгоспугідь тепличних комбінатів — із 1 до 3 %.

Відповідно середній розмір ЄП 4 групи зросте із менш як 6 грн/га (у 2014 році) до більш як 115 грн/га у 2015 році, або у понад 19,5 разів.

Це підвищить значимість спец режиму, який із суто формального платежу перетвориться на суттєве джерело наповнення місцевих бюджетів.

Надходження ФСП зростуть із нинішніх 0,12 млрд грн. до понад 2,3 млрд грн., що відповідним чином позначиться на частці ФСП у доходах сільських бюджетів. Нові підходи до справляння дозволять даному спец режиму повернути собі роль суттєвого доходного джерела сільських бюджетів (особливо тих, які не об’єднались відповідно до бюджетної реформи, а отже, будуть позбавлені надходжень ПДФО).

Відповідно, можна прогнозувати збільшення частки ЄП 4 групи у структурі власних доходів сільських бюджетів до 5–7 %, а в окремих сільськогосподарських районах, розміщених на значній відстані від мегаполісів, і більше.

Зміна рівня податкового навантаження

Катастрофічним рівень ставок ЄП 4 групи із 1 січня 2015 року назвати складно, оскільки в останні роки сільгосппідприємства укладали так звані «соціальні угоди» із місцевою владою, платежі по яким становили в середньому близько 100 грн.

З 1 січня 2015 року податкове навантаження на сільгосппідприємства зросте, і вже буде зіставним із відповідним показником на інших системах оподаткування.

Виходячи з досягнутих в останні роки показників ефективності виробництва, податкове навантаження по сплаті єдиного податку сільгосппідприємствами із 2015  року в середньому становитиме:

 — по відношенню до середньої виручки — в межах 1,6–1,7 %,

 — по відношенню до прибутку — в діапазоні від 17 % (по даних за 2013 рік) до 22 % (по прогнозних даних за 2014 рік).

При цьому варто враховувати, що на інших системах оподаткування відповідні показники податкового навантаження становлять:

 — 2 % від доходу — у разі сплати єдиного податку на третій групі (від доходу);

 — 18 % — у разі сплати податку на прибуток у загальному порядку — при цьому додатково варто розглядати ще й сплату земельного податку.

Різниця у рівнях навантаження (в сторону збільшення) може розглядатись сільгосппідприємствами як своєрідна плата за відсутність необхідності ведення податкового обліку та спрощення податкового контролю.

Відповідно, можна стверджувати, що рівень оподаткування спец режимом (на основі грошової оцінки наявних сільгоспугідь) із 2015 року буде зіставним із відповідними показниками по інших системах оподаткування (від доходу та від прибутку).

При оцінці рівня податкового навантаження необхідно також враховувати й інші обов’язкові платежі сільгосппідприємств з гектара використовуваних площ. Оскільки переважна частка сільгоспугідь орендується у фізичних осіб — власників земельних паїв, то сільгосппідприємствам необхідно сплачувати орендну плату та утримувати з неї податок на доходи фізичних осіб (ПДФО).

Враховуючи нормативний розмір орендної плати (3 % від грошової оцінки) та саму величину грошової оцінки з 1 січня 2015 року (близько 25,7 тис грн.) розмір орендної плати становитиме близько 770 грн, при цьому ПДФО у його складі — понад 115 грн. Відповідно, користування орендованими сільгоспугіддями з 1 січня 2015 року буде обходитись сільгосппідприємствам у суму майже 900 грн/га, понад 230 грн (або понад чверть) з яких становитимуть обов’язкові платежі державі. До 2015 року розмір відповідного обтяження становив близько 600 грн, з яких близько 100 грн (або майже 16 %) становили обов’язкові платежі державі.

Зміна порядку адміністрування ФСП

Ухваленим законом передбачається порядок адміністрування ЄП 4 групи, подібний до адміністрування земельного податку.

Зокрема, передбачається, що підставою для нарахування єдиного податку платникам четвертої групи будуть виступати дані державного земельного кадастру та/або дані з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Причому центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки будуть подавати інформацію, необхідну для обчислення і справляння податку у  порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Посилення податкової відповідальності сільгосппідприємств.

З одного боку, новий пп. 298.8.4 ПКУ фактично дублює норми колишньої статті 309 ПКУ — у разі, коли у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва становить менш як 75 відсотків, сільськогосподарський товаровиробник — платник ЄП сплачує податки у наступному податковому (звітному) році на загальних підставах.

Причому, якщо така частка не перевищує 75 відсотків у зв’язку із виникненням обставин непереборної сили у попередньому податковому (звітному) році, до платника податку в наступному податковому (звітному) році зазначена вимога не застосовується (необхідне відповідне підтвердження).

З іншого боку, новий пункт 299.11 містить норму про те, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника ЄП 4 групи невідповідності вимогам пп.4 пункту 291.4 та пункту 291.51 статті 291 ПКУ у податковому (звітному) році або у  попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник ЄП 4 групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 ПКУ. Такий платник податку зобов’язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Тобто, насправді відповідальність платників — суб’єктів даного спец режиму посилюється — якщо раніше платник просто переходив на загальну систему з  наступного року, то тепер йому будуть перераховуватись податкові зобов’язання по тих податках, від сплати яких він звільнявся, перебуваючи на сплаті ЄП 4  групи (в першу чергу, це земельний податок та податок на прибуток).

Аналіз змін у механізмі справляння ПДВ

Механізм справляння податку на додану вартість (ПДВ) у сільському господарстві з 2015 року зазнає певних змін — як внаслідок прийняття Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (від 28.12.2014 №71-VIII), так і законодавчих актів у сфері оподаткування, ухвалених раніше.

Насамперед варто відзначити, що податковим законодавством не передбачено продовження дії спеціального режиму справляння ПДВ для переробних підприємств - пунктом 1 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ передбачалось, що у 2014  році половина ПДВ-зобов’язань переробних підприємств спрямовувалась на виплату сум компенсацій (дотацій) сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними молоко або м’ясо в живій вазі, а інша половина — спрямовувалась до спецфонду держбюджету і потім розподілялась у рамках програми бюджетної підтримки розвитку аграрного сектору економіки в рамках програми 2801540 «Державна підтримка розвитку галузі тваринництва». На жаль, з 1 січня 2015 року відповідний порядок припиняє своє існування і тваринники втратять відповідні дотації за рахунок цільових відрахувань сум ПДВ переробних підприємств.

Динаміка сум підтримки розвитку тваринницької галузі внаслідок функціонування

спеціального режиму справляння ПДВ із переробних підприємств (млрд грн)

Показники

2011

2012

2013

2014

Разом

План

Факт

План

План

Факт

Факт

План

Факт

План

Факт

Доходи по коду БК 1401

2,03

0,67

0,73

0,49

0,65

0,63

0,89

0,73

4,30

2,52

Рівень виконання по доходах, %

33,0

68,0

97,0

82,0

59,0

Видатки про бюджет-ній програмі 2801540

2,03

0,11

0,73

0,24

0,65 

1,24

0,72

0,89

0,41

4,3

1,48

Рівень виконання по видатках, %

8,0

33,0

58,0

46,0

35,0

Суми компенсацій переробних підприємств

0,0

2,44

1,82

1,80

6,06

Варто відзначити, що планові показники функціонування спецрежиму фактично жодного року не виконувались — як по доходах, так і по видатках. Загальний рівень виконання запланованих показників по бюджетній програмі 2801540 становив не більше 35 % — тобто фактично виділялось лише 30 % від запланованих коштів (при цьому збиралось майже 60 % від запланованого обсягу цільових надходжень).

Натомість, спеціальний режим справляння ПДВ для аграріїв у 2015 році продовжить свою дію — положеннями Закону не внесено суттєвих змін до статті 209 ПКУ. Проте, враховуючи передбачене іншими законодавчими актами запровадження електронної системи адміністрування ПДВ та функціонування спеціальних ПДВ-рахунків, порядок застосування спецрежиму дещо зміниться (відкриття ПДВ-рахунків планується із 1 лютого, а повноцінне їх функціонування передбачається із 1 липня 2015 року).

Новий порядок передбачає, що для перерахування сум ПДВ із рахунку платника в системі електронного адміністрування ПДВ на спецрахунок орган фіскальної служби повідомлятиме орган казначейської служби про суму податку, що підлягає перерахуванню на спецрахунок. Казначейство у визначені терміни (на тридцятий день після закінчення звітного місяця) буде перераховувати суми ПДВ на спецрахунок платника, з якого останній може здійснювати фінансування відповідних виробничих потреб.

Формально, орган казначейської служби управлятиме як ПДВ-рахунком, так і спецрахунком сільгосппідприємства (в частині зарахування коштів). Враховуючи це, при можливій централізації частини сум ПДВ-підтримки в майбутньому — у разі виникнення проблем із доходною частиною держбюджету — вона не викликатиме технічних труднощів і здійснюватиметься автоматично, зауважив експерт.

Законом №71 передбачено, що з 1 лютого 2015 року реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних підлягатимуть всі податкові накладні, незалежно від розміру ПДВ у такій накладній та факту її видачі покупцю. Законом передбачено, що в повноцінному режимі (із застосуванням формули для визначення суми, на яку можна видавати податкові накладні), система електронного адміністрування має запрацювати з 1 липня 2015 року. До цієї дати, відповідно до пункту 35  підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ, діятиме перехідний період, протягом якого реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюватиметься без обмеження сумою податку, обчисленою з використанням формули, визначеною пунктом 2001.3 статті 2001 ПКУ, що не призводитиме до відволікання оборотних коштів сільгосппідприємств.

Крім того, Законом передбачається відсутність санкцій при порушенні термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних, складених в період до 1 липня 2015 року.

Водночас, пункт 201.10 статті 201 ПКУ передбачає, що лише податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку-продавцем, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податкового кредиту. Відповідно, покупці сільгосппродукції будуть вимагати реєстрації ПДВ-накладних в електронному реєстрі вже с 1 січня 2015 року.

Законом № 71 вкотре (це вже стало поганою традицією) було змінено порядок здійснення відшкодування ПДВ при експорті зернових культур (крім рису та гречки) та насінні ріпаку та соняшнику.

Зазначене питання належить до числа найболючих, оскільки суттєво впливає на рівень доходів виробників даних експортоорієнтованих культур — закупівельна ціна на них знижується на частину невідшкодованого державою ПДВ (особливо в умовах несприятливої цінової ситуації на світових ринках).

Позиція держави по даному питанню відрізняється хаотичністю і постійно змінюється: від невідшкодування будь-яким суб’єктам — до відшкодування окремим категоріям експортерів.

До 1 січня 2014 року зазначене питання регламентувалось пунктом 15 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ, положеннями якого передбачалось, що операції з вивезення в  митному режимі експорту зернових та технічних культур (визначених кодів УКТ ЗЕД), звільнялись від оподаткування ПДВ (незалежно від статусу експортера (виробник/посередник), а отже, будь-які експортери позбавлялись права на відшкодування ПДВ.

З 1 січня 2014 року порядок відшкодування ПДВ суттєво змінився і став більш лояльним до суб’єктів аграрного ринку, які здійснювали експертні операції - статтю 197 ПКУ було доповнено новим пунктом 197.21, положеннями якого передбачалось звільнення від оподаткування експортних поставок зазначених культур, крім їх поставок сільгосппідприємствами — виробниками, а також підприємствами, що безпосередньо їх придали у сільгосппідприємств -виробників.

Даний лояльний порядок фактично проіснував лише І квартал 2014 року і був змінений новим пунктом 151 підрозділу 2 розділу ХХ ПКУ. Він передбачав можливість отримання відшкодування ПДВ при експорті безпосередніми товаровиробниками (щодо власно виробленої продукції), проте містив умову відносно її вирощування на ділянках, які належать таким експортерам на праві власності (постійного користування). Така умова практично унеможливлювала отримання ПДВ сільгосппідприємствам при експорті власновиробленої продукції.

З 1 жовтня 2014, змінами до згаданого пункту 151, вимогу щодо перебування ділянок у власності було усунено, внаслідок чого було значно розширено доступ сільгосппідприємств до отримання відшкодування при експорті власної продукції.

Положеннями законопроекту №1578, який потім було ухвалено як Закон № 71, передбачалось збереження даної норми і у 2015 році, проте окремими депутатами з  аграрного комітету ВРУ «з голосу» були несені зміни, які позбавили права на відшкодування будь-кого з експортерів, незалежно від статусу (виробник/експортер).

Норма щодо відшкодування ПДВ при експорті для безпосередніх виробників експортованої продукції забезпечувала їм джерело для компенсації сум вхідного ПДВ, сплаченого у ціні придбаних вхідних ресурсів, чим, відповідно, стимулювала окремих товаровиробників до експорту власної продукції, створюючи певну конкуренцію для трейдерів, які «монополізували» даний ринок.

У випадку відсутності норми про відшкодування товаровиробнику для останніх фактично втрачається сенс експортувати самостійно — від трейдера від отримає ціну з ПДВ, який буде направлено на спецрахунок. Проте, варто враховувати, що з часом внутрішня закупівельна ціна трейдера з ПДВ буде відповідати ціні експортного контракту без ПДВ (у разі самостійного експорту), відповідно, товаровиробник отримає додаткові ресурси вже не як ПДВ, а як частину ціни.

У разі наявності норми про відшкодування ПДВ безпосереднім товаровиробникам у випадках їх самостійного експорту такі товаровиробники отримують суттєві конкурентні переваги — вони отримують експортну ціну напряму (без участі трейдера) та додатково претендують на відшкодування ПДВ. При цьому частину зерна вони можуть докупати на ринку — головне «не випасти» з критерію частки власного сільгоспвиробництва, щоб не доводити джерело походження зерна.

Наявна ситуація є неоднозначною, оскільки, з одного боку, надання права сільгосппідприємствам — експортерам на відшкодування ПДВ ставить їх у привілейована становище, а з іншого — у такий спосіб держава могла б стимулювати товаровиробників збільшувати свою частку в експорті, що є вигідним для держави. На думку окремих депутатів пропонований Урядом у законопроекті № 1578 порядок відшкодування ПДВ при експорті призводив би до дискримінації окремих товаровиробників (виробникам — відшкодовують, трейдерам (посередникам) — не відшкодовують. В такому випадку у програші опиняються товаровиробники, які не мають експортних можливостей — закупівельна ціна для них знижується. При цьому, виробники експортери матимуть і експортну ціну (на рівні з трейдерами) та додатково - відшкодування ПДВ.

Пропонований урядом у законопроекті №1578 порядок вже діяв у IV кварталі 2014 року, проте, як видно, мав певні недоліки, що спричинили бурхливу дискусію у  сесійному залі.

Прийняте депутатським корпусом рішення є певною мірою компромісним і суттєво не вплине на ситуацію на даному сегменті аграрного ринку.

З часом варто відновити дію пункту 197.21 статті ПКУ, яка, на нашу думку, є найбільш оптимальною і не створює переваг окремих суб’єктам аграрного бізнесу.

Швидше за все, питання відшкодування ПДВ при експорті буде остаточно врегульоване лише при відміні дії спец режиму ПДВ або його частковій централізації на потреби відшкодування.

Податок на майно

Законом передбачається суттєве реформування порядку справляння податку на майно. Останній міститиме у собі три обов’язкові платежі: — плату за землю (в тому числі земельного податку); — податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; — транспортний податок.

Транспортний податок сільськогосподарських товаровиробників практично не стосуватиметься — хіба що на балансі будуть перебувати легкові авто об’ємом двигуна понад 3,0 літри та термін експлуатації яких не перевищує 5 років. В такому випадку за кожен такий автомобіль доведеться заплатити 25 000 грн.

Порядок залучення сільськогосподарських товаровиробників до сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, поки залишається не до кінця зрозумілим (до відповідних роз’яснень фіскальних органів). Пунктом 266.2 статті 266 ПКУ передбачено, що для сільськогосподарських товаровиробників не є об’єктом оподаткування будівлі та споруди, призначені для використання безпосередньо у  сільськогосподарській діяльності. Натомість, офісні будівлі можуть бути об’єктом оподаткування. Крім того, оскільки торговельні будівлі будуть оподатковуватись, відповідно, можливим є підняття орендної плати за торгові місця.

Найбільше сільськогосподарських товаровиробників стосуватиметься плата за землю, оскільки комерційна нерухомість хоч і підлягатиме оподаткуванню відповідно до положень ухваленого закону, проте під оподаткування потраплять переважно торгівельні площі. Виробничі потужності (приміщення ферм, виробничих споруд тощо) не планується оподатковувати (принаймні, поки-що).

Зміни в порядку справляння земельного податку

Для сільськогосподарських товаровиробників суттєво підвищиться рівень оподаткування земельним податок (принаймні для тих, хто не зможе перейти на сплату ЄП 4 групи).

Насамперед, варто відмітити, що в законодавстві земельні ділянки сільськогосподарських угідь більше не будуть виділятись як самостійний об’єкт оподаткування (стаття 272 ПКУ виключена).

Змінами передбачається, що ставка податку за земельні ділянки сільськогосподарських угідь може становити не більше 1 % від їх нормативної грошової оцінки, а для інших земельних ділянок — не більше 3 %. До 2015 року ставка земельного податку за земельні ділянки сільгоспугідь була фіксованою і становила 0,1 % від нормативної грошової оцінки (в середньому становила близько 21 грн в розрахунку на гектар сільгоспугідь). За інші земельні ділянки, грошову оцінку яких було встановлено, справлявся податок у розмірі 1 %.

З 2015 року плата за землю, як складова податку на майно, буде відноситись до місцевих податків (до цього плата за землю, відповідно до норм статті 9 ПКУ відносилась до загальнодержавних податків). Це передбачає право органів місцевого самоврядування самостійно визначати конкретний розмір податку - відповідно, він буде різнитись по регіонам та громадам.

У разі встановлення максимальної ставки, передбаченої положеннями ПКУ, податкове навантаження по даному напряму може зрости майже у десять разів, а  максимальна ставка земельного податку за земельні ділянки сільгоспугідь може сягати 250 грн/га (із врахуванням коефіцієнта індексації на основі індексу інфляції за 2014 рік).

Враховуючи це, наявна певна дискримінація окремих категорій землевласників та землекористувачів. Зокрема, ставка ЄП 4 групи (0,45 %) від бази оподаткування більш як вдвічі нижча за ставку земельного податку за ту ж категорію земель (за однокової бази оподаткування). При цьому, ЄП заміняє сплату не лише земельного податку, а й, як мінімум, податку на прибуток. Відповідно, необхідно узгодити між собою ставки ЄП для четвертої групи та земельного податку за земельні ділянки сільгоспугідь та надати право органам місцевого самоврядування самостійно встановлювати (диференціювати) ставки ЄП для платників четвертої групи, як це передбачено при справляння ЄП для першої та другої груп.

За інші землі ставки земельного податку збільшено втричі — до 3 % від проіндексованої грошової оцінки земель (до 770 грн/га).

Дещо незрозуміло, за якими правилами буде справлятись плата за землю у 2015 році — за новими, чи за тими, які діяли станом на 31 грудня 2014 року. Адже статтею 284 ПКУ передбачено, що органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що справляються на відповідній території. При цьому органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки рішення щодо ставок земельного податку та наданих пільг зі сплати земельного податку юридичним та/або фізичним особам. Зрозуміло, що у 2014 році цього зроблено не було, відповідно виникає невизначеність з порядком справляння плати за землю у 2015 році.

Діапазон ставок орендної плати, що встановлюються у договорі оренди, залишився незмінним від 3 відсотків до 12 відсотків нормативної грошової оцінки (з врахуванням індексації (від 770 до понад 3000 грн).

23.02.2015 Обсудить статью

АГРАРНАЯ НЕДЕЛЯ В ЦИФРОВОМ ФОРМАТЕ



ЧИТАЙТЕ ON-LINE




НовостиНовости-ЭКОНОМИКА - Новости-АГРОБИЗНЕС - Новости-ПОТРЕБРЫНОК - Новости-КОМПАНИИ - Новости-ЗА РУБЕЖОМ - Новости-ДОСУГ
ПубликацииИтоги недели - Актуальная статья - Законодательство - Пресс-релизы - Анонсы - Досье - Семена - Бизнес-справка
ПодпискаАграрная неделя - Агрообзоры - Продукты
РекламаРеклама в журнале - Реклама на сайте
ПроектыКЛУБ KUHN - ФОРУМ "AGRO-2013" - МОЛОЧНЫЙ МИР-2008 - УДОБРЕНИЯ-2010 - КОНКУРС. АГРОБАНК
Выставки
Для клиентовАгро Перспектива - Аграрная Неделя - «Агро Новости» Daily - «Зерно & Цены» - Агро+ «Зерно» - Агро+ «Зерно» (Monthly) - Агро+ «Масличные» - «Масличные & Цены» - Масличные (Monthly) - АГРО+ Молоко (Weekly) - «Молоко & Цены»  (Daily) - АГРО+ Молоко (Monthly) - Агро+ «Сахар» - «Сахар & Цены» - АГРО + Сахар (Monthly) - Агро+ «Мясо» - АГРО + Удобрения - Прайс Агро - Цены и торговля
АГРО ТВПЕРСПЕКТИВА - КРАЩИЙ ГОСПОДАР - СІЛЬСЬКИЙ ЧАС - АГРОКОНТРОЛЬ - МИНСЕЛЬХОЗ РОССИИ - ДРУГОЕ
О НАСО нас - Контакты - Наши вакансии - Новости сайта - Сервис сайта
СовЭкон. Анализ российских аграрных рынков с 1991 г. СовЭкон. Анализ российских аграрных рынков с 1991 г.
2002 -2019 © ООО «Аграрика»
Все права защищены. Копирование и использование материалов разрешается
только с указанием гиперccылки на сайт www.agroperspectiva.com,
как на источник информации.