На українському аграрному біржовому ринку — купа мала. Біржі ми по накатаній створюємо щодня. Напевно, то комусь потрібно. Наприклад, компаніям, які експортують зерно. Нагадаємо: для того, аби продати зерно на зовнішні ринки, серед всіх інших документів потрібно мати довідку про реєстрацію контракту на біржі, яка, своєю чергою, має право видавати такі довідки.
А тут влада вкотре вирішила спробувати закріпитися на ринку зерна й почала активно говорити-балакати про національного оператора зернового ринку. Наприклад, як оператор від держави міг би працювати Аграрний фонд. Оскільки ресурсу особливого в Агрофонду немає - ні фінансового, ні людського, ні творчого - то питання вирішилося просто. Влада каже: а давайте всі контракти реєструвати на єдиній — Аграрній біржі, що при Агрофонді та Мінагрополітики відповідно.
І тут почалося...
Скажемо більше: перепалка триватиме довго, бо кожен «тягне ковдру на себе». З одного боку - трейдери (ті самі транснаціонали), які часто-густо виступають засновниками бірж, які працюють та видають довідки про реєстрацію зовнішньоекономічних контрактів. З іншого боку — інші трейдери (не завжди транснаціонали), які теж хочуть торгувати і заробляти на зерні. З третього боку — сили, які стоять за Аграрним фондом і Аграрною біржою. Ці теж хочуть заробляти.
Отож, висновок який. Заробляти хочуть усі.
Наступний висновок: реєструвати в 2010/2011 будуть кілька бірж.
І висновок головний. На зерні традиційно будуть робити бізнес і заробляти не селяни.
Зароблятимуть трейдери, хоча і будуь постійно плакатися про поверенння ПДВ.
Зароблятимуть карантинники і перевізники.
Звичайно, зароблятимуть біржовики. хтось - 0,01%, інший — 0,03%, хтось третій – 0,05%. Ще хтось — ще більше. Оптимальний варіант процентів від зерна - це коли ти вирощуєш, продаєш, та ще й засновник біржі.
Більш детально про біржі та біржовий ринок читайте в №7 «Агро Перспективи».
