Мартін Йоган Андерс Оберг. Посол Швеції в Україні
Що стримує інвестиції в українську економіку

Попри війну, близько 80 шведських компаній залишаються в Україні. Водночас нові інвестиції стримують не лише безпекові ризики, а й дефіцит робочої сили, складні митні процедури та нестабільність регуляторного середовища.

Посол Швеції в Україні Марттін Йоган Андерс Оберг вважає, що Швеція зберігає інтерес до української економіки. Однак подальший приплив інвестицій залежатиме не лише від завершення війни, а й від здатності України забезпечити передбачувані правила гри, продовжити євроінтеграційні реформи та створити умови для безпечної роботи виробництв.

А які чинники, окрім війни, стримують активнішу присутність шведських інвесторів в Україні? Адже обсяг прямих шведських інвестицій в Україну почав знижуватися ще до повномасштабного вторгнення рф. Зокрема, у 2021 році вони становили 43 млн USD проти 79 млн USD у 2016-му.

Війна не зупинила потік шведських інвестицій, хоча, безумовно, суттєво вплинула на нього. Водночас саме після початку повномасштабного вторгнення в Україні практично не з’являлося великих інвестиційних проєктів – і це стосується не лише Швеції. Адже складно ухвалити рішення про будівництво великого підприємства, коли існує постійний ризик, що в нього може влучити російська ракета.

Якщо ж говорити не лише про воєнний фактор, то одним із головних викликів є нестача робочої сили. Хоча й вона значною мірою є наслідком війни. Крім того, інвестори звертають увагу на складні митні процедури та недостатню передбачуваність українського регуляторного середовища.

Водночас є шведські компанії, як ті, що вже працюють в Україні, так і ті, що лише розглядають вихід на наш ринок, – які цікавляться інвестиціями у відновлення та відбудову країни.

Окремий інтерес викликають перспективи, які відкриє майбутній вступ України до Європейського Союзу. Ще один напрям, який активно розвивається, –  безпека й оборона. Тут шведські компанії бачать значний потенціал.

Водночас бізнес очікує більшої передбачуваності українського законодавства. Насамперед це стосується правил видачі експортних ліцензій, передачі технологій і можливостей виходу готової продукції на зовнішні ринки.

А чи можете навести конкретні приклади проблем, з якими шведські компанії стикаються через українську митницю чи регуляторне середовище? Можливо, є й інші труднощі у взаємодії з податковими, судовими, правоохоронними або силовими органами?

Справді, зараз є кілька шведських компаній, які стикаються з  регуляторними труднощами. Вони працюють у різних сферах. Це, до прикладу, фармацевтика, машинобудування, промисловість. Водночас я не хотів би називати ані самі компанії, ані конкретні справи. Ба більше, вони й самі не зацікавлені в публічності, адже побоюються, що це може негативно вплинути на інвестиційний імідж України.

Щодо митниці, то проблеми найчастіше виникають у компаній, які займаються експортом та імпортом. Йдеться про складнощі з класифікацією товарів, затримки на кордоні, а також питання оформлення супровідної документації.

Окремо хочу згадати сферу безпеки й оборони. Шведсько-українська співпраця тут має дуже великі перспективи. На початку липня було оголошено про намір України запровадити механізм дозволів на експорт технологій і військової продукції.

Також йшлося про передачу прав інтелектуальної власності. Верховна Рада вже ухвалила відповідний документ, і зараз існує загальна постанова щодо контрольованого експорту. Водночас для бізнесу дуже важливо, щоб правила були зрозумілими та передбачуваними. На жаль, українська нормативна база в цій сфері надто часто змінюється, через що складно вибудувати стабільний механізм співпраці.

Поки що немає чіткого розуміння, за якими саме правилами працюватиме цей механізм. Саме така невизначеність може стримувати потенційних шведських інвесторів, які працюють в оборонній галузі.

Продовжуючи тему труднощів, із якими стикається шведський бізнес в Україні, не можу не запитати про давню проблему. Чи вдалося компанії Vindkraft, яка виробляє вітрову електроенергію, врегулювати питання виплат за «зелену» електроенергію з боку української держави?

Компанія Vindkraft справді переживає непростий період, адже її обладнання залишилося на тимчасово окупованих територіях України. Але я не хотів би коментувати ситуацію навколо конкретних компаній.

Ви зазначили, що з початком повномасштабної війни кількість шведських компаній в Україні не скоротилася. А як упродовж 2022–2026 років змінилася структура шведських інвестицій за галузями? Які напрями сьогодні викликають найбільшу зацікавленість шведських інвесторів?

Загалом структура шведських інвестицій істотно не змінилася. Водночас змінився характер діяльності компаній. Сьогодні вони більше зосереджені на сервісному обслуговуванні, підтримці клієнтів і продажах. Як я вже зазначав, через війну в Україні можливості розширювати виробничі потужності залишаються обмеженими.

Якщо говорити про окремі галузі, то компанія Westinghouse дуже активно працює в секторі ядерної енергетики.

Агрокомпанія Grain Alliance також зберігає сильні позиції на українському ринку. Зокрема, вона інвестує у будівництво нових елеваторів і розвиток транспортної інфраструктури. Також компанія нещодавно проінвестувала у виробництво продуктів із рослинного білка, компанію Vegetus, а також у виробництво й експорт українського меду до шведських супермаркетів – це компанія «Мед України».

Водночас великих інвестиційних проєктів шведського бізнесу сьогодні значно менше. Причина очевидна – війна, постійна загроза ракетних ударів і високі ризики для виробничих об’єктів.

Також я б відзначив машинобудівну компанію SKF (Svenska Kullagerfabriken), яка представлена в Україні заводом підшипників у Луцьку, завод Lantm?nnen, який виробляє відомі снеки і сніданки AXA Start, виробництво пральних машин компанією Electrolux в Івано-Франківську, фармацевтичну компанію AstraZeneca, а також шведські ІТ-компанії, зокрема Sigma та Beetroot. Попри війну вони продовжують працювати доволі стабільно.

Нещодавно я побував на новому підприємстві в Івано-Франківську. Йдеться про українські інвестиції в переробку сміття в місті, але сам проєкт реалізовано шведською компанією Llentab, яка збудувала будівлю.

Окремо хочу згадати сферу безпеки й оборони. Шведські компанії готові інвестувати у виробничі потужності, пов’язані з випуском дронів. Однак для цього потрібні чіткі й зрозумілі правила. Насамперед йдеться про умови експорту та продажу продукції, її постачання третім країнам, передачу військових технологій, а також репатріацію прибутку, якщо виробництво буде розміщене в Україні.

Окрім великих і добре відомих шведських виробників, є багато менших інноваційних компаній, які дуже зацікавлені у співпраці з українськими підприємствами оборонної промисловості. Однак для запуску таких партнерств потрібні зрозумілі й стабільні правові умови. Міжнародні альянси повинні мати можливість працювати за передбачуваними правилами.

За даними НБУ, після чистого відпливу шведських прямих інвестицій у 2022 році (мінус 66,3 млн USD) вже у 2023–2025 роках приплив капіталу відновився та становив відповідно 20,9 млн USD, 100,9 млн USD та 44 млн USD. Наскільки ці дані збігаються зі шведською статистикою? Чому в 2025 обсяг чистих прямих інвестицій зі Швеції скоротився?

Насамперед варто розуміти, що українська та шведська статистика базуються на різних методологіях. Зокрема, відрізняються підходи до обліку інвестицій. Такі розбіжності виникають не лише між Україною та Швецією – це доволі поширена проблема, через яку статистичні дані різних країн не завжди можна безпосередньо порівнювати.

Справді, у 2025 році ми бачимо певне зменшення припливу шведських прямих інвестицій в Україну. Але я б не трактував це як втрату інтересу шведського бізнесу до українського ринку.

Прямі іноземні інвестиції за своєю природою є доволі волатильними. На підсумкові показники можуть суттєво впливати окремі великі фінансові операції, наприклад, перекази капіталу всередині міжнародної групи компаній або між великими фінансовими структурами. Іноді одна така операція може помітно змінити загальну статистику за рік.

Водночас головне, що ми спостерігаємо, – це стабільний потік шведських інвестицій в Україну. Це підтверджується й тим, що шведські бізнеси продовжують працювати на українському ринку попри війну. Ба більше, їхня кількість не змінилася. Як і до повномасштабного вторгнення росії, сьогодні в Україні працюють близько 80 шведських компаній.

За даними організації Business Sweden, яка досліджує інвестиційні настрої шведського бізнесу в різних країнах світу – більшість шведських компаній, що працюють в Україні, або планують зберегти нинішній рівень інвестицій, або навіть розглядають можливість їх збільшення.

Тому можна говорити про сталу присутність шведського капіталу в українській економіці. Водночас, поки триває війна, очікувати різкого зростання обсягів інвестицій навряд чи варто.

Ви зазначили, що українська й шведська статистика базуються на різних методологіях. Чи могли б ви навести дані шведської статистики щодо інвестицій в Україну за 2022–2025 роки, щоб можна було їх порівняти?

Як я вже казав, наші країни використовують різні методики обліку, тому пряме порівняння потребує окремого аналізу з урахуванням багатьох чинників.

За даними шведської статистики, прямі інвестиції обліковуються Шведським бюро статистики Statistics Sweden під відповідальністю центробанку Riksbank (найстаріший у світі центральний банк, заснований 1668 року). Показники подаються у шведських кронах як чисті потоки шведських прямих інвестицій за кордон і включають капітал, внутрішньогрупові позики та реінвестовані прибутки.

Щодо України, то шведська статистика показує такі чисті потоки прямих інвестицій: 1,92 млрд шведських крон у 2022 році, 2,185 млрд шведських крон у 2023-му, 80 млн шведських крон у 2024-му та 638 млн шведських крон у 2025 році.

Водночас ці показники не варто механічно порівнювати з даними НБУ в доларах США, оскільки йдеться про різні статистичні системи, валюти, підходи до класифікації операцій і часові проміжки їхнього обліку. На річні показники прямих інвестицій також можуть суттєво впливати окремі великі операції, внутрішньогрупові позики, капіталізація або зміни в реінвестованому прибутку.

Тому, якщо за даними НБУ 2025 року спостерігається нижчий приплив порівняно з 2024 роком, шведська статистика, навпаки, показує зростання у 2025 році проти 2024-го. Загальний висновок полягає в тому, що шведські інвестиційні потоки в Україну залишалися позитивними, але волатильними в умовах війни. Як я вже казав, це не варто трактувати як втрату інтересу шведського бізнесу до України.

Що саме входить до шведської цивільної підтримки України?

Це дуже широкий напрям роботи. Він охоплює макроекономічну підтримку – тобто фінансову допомогу та державні гарантії для підтримки українського бюджету, гуманітарні програми, відновлення та реконструкцію, а також підтримку підготовки України до вступу в ЄС. Підтримка передбачає широкий спектр заходів, від допомоги прифронтовим регіонам і внутрішньо переміщеним особам до відбудови країни та її розвиток, щоб стати повноправною частиною європейської спільноти.

Упродовж останніх двох років одним із ключових напрямів шведської цивільної допомоги стала енергетика. Йдеться про фінансування ремонту й відновлення пошкоджених електростанцій, підстанцій і загалом української енергетичної інфраструктури, передачу резервних генераторів, а також мобільних електростанцій. Зокрема, такі мобільні електростанції та великі турбіни для них уже надходять зі Швеції.

Особливо важливою ця допомога була минулої зими. Сподіваємося, що вона допоможе українцям і під час наступного опалювального сезону.

Крім енергетики, ми активно підтримуємо проєкти у сфері поводження з відходами, децентралізації, розвитку муніципалітетів, а також засобів масової інформації.

Ви згадали про сміттєпереробку. Ще до зміни уряду у 2021 році тодішній прем'єр-міністр Швеції Стефан Левен і президент України Володимир Зеленський домовлялися про залучення шведських інвесторів до розвитку сміттєпереробної галузі у великих містах України – рекультивації полігонів і будівництва сучасних комплексів із переробки відходів. Наскільки актуальними залишаються ці проєкти сьогодні?

Ми працюємо над тим, щоб система поводження з відходами в Україні поступово відповідала європейським стандартам. У межах цієї роботи Швеція вже надали підтримку 46 громадам Івано-Франківської, Вінницької, Полтавської та Харківської областей.

Втім, головне питання полягає не в тому, хто отримає нові контейнери чи сміттєвози. Найважливіше – створити систему, яка зможе стабільно працювати в довгостроковій перспективі. Тут велике значення мають і комунальні тарифи, адже саме вони забезпечують безперервне функціонування всієї системи збору та переробки відходів. Але це вже сфера відповідальності українського уряду.

Який обсяг фінансування цих проєктів забезпечує шведська сторона?

Остання програма з управління відходами становила близько 300 млн шведських крон і розрахована на 2025–2027 роки. Звичайно, були й попередні програми, однак зараз я не маю при собі статистики щодо них.

Ми вже торкнулися теми відновлення України. Як відомо, у липні 2023 року уряд Швеції затвердив Стратегію співпраці з Україною у сфері відновлення та реформ на 2023–2027 роки із загальним бюджетом близько 9 млрд шведських крон (майже 1 млрд USD). Які найбільші проєкти вже реалізовано або реалізуються в межах цієї програми? І які результати Ви вважаєте найважливішими?

Ця стратегія є складовою ширшої шведської цивільної підтримки, яку я щойно описав і обсяг якої із 2022 року становить 2,3 млрд євро. Саме до цієї суми входять і ті 9 млрд шведських крон, про які ви згадали. На 2026–2027 роки серед наших пріоритетів залишаються енергетика, цифрова трансформація, охорона здоров’я, підтримка ветеранів, розвиток державної статистики, а також реалізація політики «зеленого» переходу.

Використано матеріали Mind.ua