Ірина Душник. EBA
Три кити українського агро: стійкість, цифровізація, дерегуляція

У кожного з представників аграрної спільноти України є особливе бачення минулого, сучасного, майбутнього вітчизняного АПК.
Нині думками ділиться Ірина Душник, Виконавча директорка Комітету зернових та олійних культур Європейської Бізнес Асоціації.

Пані Ірино, Ваше бачення здобутків АПК країни через призму років незалежності.

Стійкість

Україна є одним із ключових гравців на світовому ринку зерна — щороку вона забезпечує продуктами харчуванням близько 400 мільйонів людей у світі. Навіть в умовах війни країна продовжує експортувати зерно, ефективно використовуючи альтернативні логістичні маршрути.

Цифровізація

Україна рухається у напрямку цифровізації агропродовольчої продукції та впровадження безпаперової торгівлі. Все більше країн світу переходять з паперових на електронні фітосанітарні сертифікати, приєднуючись до міжнародної системи IPPC ePhyto Solution, і Україна також стала частиною цього процесу. Використання ePhyto дає змогу українським агрокомпаніям значно підвищити ефективність торгівлі зерновими та олійними культурами, оскільки скорочується час оформлення документів, і зменшуються витрати на отримання паперових сертифікатів. Це також зменшує ризики фальсифікації документів, забезпечує прозорість процедур та сприяє розширенню експортних можливостей України.  

Дерегуляція ринку та прискорення видачі дозволів

За роки незалежності в зерновій галузі України відбувся ряд суттєвих змін, спрямованих на дерегуляцію ринку та прискорення дозвільних процедур.

Одним із важливих досягнень стало скорочення строків оформлення карантинного та фітосанітарного сертифікатів. Раніше їх отримання займало до п’яти днів, що створювало затримки під час відвантаження зерна, простої транспорту та додаткові витрати для аграріїв. Завдяки реформам цей процес скорочено до одного дня.

  Також покращило ситуацію скасування обов’язкового отримання карантинного сертифіката для перевезення зернових та олійних культур. Нині його оформлюють лише на вимогу компанії або країни-імпортера. Крім того, для внутрішніх перевезень такий документ більше не потрібен взагалі.

Окремим кроком до дерегуляції стало скасування сертифіката якості зерна та продуктів його переробки, а також сертифіката відповідності послуг зі зберігання зерна. До того ж підприємства отримали можливість самостійно визначати якість зерна згідно з контрактами та міжнародними стандартами, а ринок послуг зі зберігання став більш відкритим і конкурентним.

У минулому ці документи були обов’язковими, а їх отримання часто затягувалося, створюючи черги на елеваторах, додаткові витрати та ризики корупційних зловживань. Відмова від таких вимог дала змогу зменшити фінансове навантаження на бізнес, усунути штучні затримки, забезпечити більшу гнучкість у логістичних процесах.

Як оцінюєте поточний сезон? Назвіть основні завдання EBA на 2026. Що вдалося зробити протягом 2025.

Міжнародні та національні компанії на зерновому ринку України продовжують роботу попри воєнні дії та, серед іншого, забезпечують логістику від українських фермерів до кінцевих покупців на світових ринках. Експорт сільськогосподарської продукції відіграє важливу роль у зміцненні економіки та продовольчої безпеки України, сприяючи створенню робочих місць, наповненню бюджету, відновленню інфраструктури та реалізації соціальних програм.

Протягом 2025 року зернова галузь України демонструвала стабільність і зростання всупереч складним економічним і логістичним умовам. Лише у 2024/2025 Україна експортувала приблизно 40,6 мільйона тонн зерна та бобових. Загалом 2025 рік став ще одним підтвердженням здатності української зернової галузі адаптуватися до викликів і залишатися ключовим постачальником продукції, забезпечуючи світову продовольчу безпеку.

Україна активно працює над збереженням експортного потенціалу: за умови сприятливої погоди країна має плани розширити посіви озимих культур для 2026 року.

Проте для розвитку агробізнесу в Україні має бути створений передбачуваний законодавчий клімат. До прикладу, будь-яке втручання в експортне регулювання має бути заборонене. Тоді інвестори та виробники матимуть впевненість у плануванні та реалізації продукції. Зокрема, слід скасувати експортне мито на ріпак та сою. Це дозволить українським виробникам вільно виходити на світові ринки без штучних бар’єрів. Такі заходи посилять конкурентоспроможність і чітко продемонструють, що Україна віддана стабільному та ринково орієнтованому розвитку сільського господарства.

З початку наступного року вступає в дію Регламент ЄС 2023/1114 EUDR, який встановлює нові вимоги до постачальників сільськогосподарської продукції. Метою цього Регламенту є запобігання завезення в ЄС продукції, вирощеної на земельних ділянках, що зазнали знеліснення, тобто кінцева ціль —  боротьба з вирубуванням лісів. Впровадження правил вищезазначеного документу матиме безпосередній вплив на експорт української сої та продуктів її переробки до країн ЄС. Отже, вкрай важливо підготуватися до застосування нових умов, аби забезпечити безперебійний експорт української аграрної продукції до європейських країн. Адже ЄС є одним зі стратегічних ринків збуту для України.

Також важливо продовжувати диджиталізацію державних послуг в зерновій галузі, особливо, що стосується переведення обігу складських документів на зерно в електронну форму. Адже більшість проблем, пов’язаних зі зберіганням зерна, як-от часті випадки крадіжок, виникають саме через те, що складські документи існують у паперовій формі. Ця проблема стала ще більш критичною з початком повномасштабної війни в Україні, оскільки продаж зерна на складі вимагає фізичної присутності сторін договору купівлі-продажу. Виходить, що для здійснення торгових операцій із зерном аграрії мають долати сотні кілометрів щоденно лише для того, щоб  підписати документи. Саме тому впровадження електронних процедур на зернових складах оптимізувало б процеси оформлення операцій із зерном та скоротило б можливості для махінацій з фізичними документам.

Чи змінилося сприйняття українських аграріїв та фермерів у світі, особливо в останні 5 років, в тому числі на тлі великої війни.

З початку повномасштабної війни сприйняття українських аграріїв та фермерів у світі суттєво змінилося. Якщо раніше Україну визнавали великим гравцем на глобальному аграрному ринку завдяки значним обсягам експорту зерна, то сьогодні Україна стала ключовою ланкою глобальної продовольчої безпеки, водночас українські аграрії — символом стійкості.  Перебої з експортом зерна вплинули на ринки багатьох країн, що зміцнило розуміння — українські фермери мають значення не лише для своєї держави, а й для світу.